Відмінності між версіями «Тюкати»
(Створена сторінка: '''Тю́кати, -каю, -єш, '''''гл. ''Кричать тю. Категорія:Тю) |
(Розширено значення слова.) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Тю́кати, -каю, -єш, '''''гл. ''Кричать тю. | '''Тю́кати, -каю, -єш, '''''гл. ''Кричать тю. | ||
[[Категорія:Тю]] | [[Категорія:Тю]] | ||
| + | ==Академічний тлумачний словник української мови == | ||
| + | ТЮ́КАТИ1, аю, аєш, недок., без додатка і на кого, розм.<br /> | ||
| + | 1. Говорити, кричати «тю» (виражаючи здивування, невдоволення, розчарування, насмішку і т. ін.). [Вівдя:] Як посковзнуся, як шелесну сторч, так в болото і полетіла!.. Тут люде як зарегочуть, як почали тюкати! (Кроп., II, 1958, 126); — Тю! Навісноголовий! Тю! Га! Дурний! — і пішли реготатись та тюкати на бідного Вакулу (П. Куліш, Вибр., 1969, 201); Біг [Марусяк] до Черемоша, в ліс, до коней, а йому услід свистали, тюкали (Хотк., II, 1966, 200); — Ні, Карпе, не занедужав, а здуріти — здурів, бо чортова панянка всю душу перевернула. — Тю на тебе! — Не тюкай, брате, бо правду кажу (Іщук, Вербівчани, 1961, 37); // Кричати на тварину, птаха, проганяючи, полохаючи, на звіра при полюванні, переслідуючи. Радивон Михайлович.. випроводжав його аж до вулишніх воріт, тюкав на лютих псів (Епік, Тв., 1958, 433); Ніхто в Асканії-Новій не полохав птахів, не тюкав на них і не кидав грудками (Вишня, II, 1956, 274).<br /> | ||
| + | 2. Висловлювати осуд, засуджувати. — Так не годиться [співати] голові. Овва! Люди почують, будуть тюкати. Ви ж голова, — здержував Чабанця десяцький (Н.-Лев., VI, 1966, 357); — Он і люди тюкають: яка, кажуть, дівега [діваха], а він у такому вбожестві держить її дома… (Тесл., З книги життя, 1949, 60).<br /> | ||
| + | ТЮ́КАТИ2, аю, аєш, недок. Бити, стукати. Високо вищала пилорама, похропували рубанки й фуганки, тюкали сокири й молотки (Смолич, День.., 1950, 123). | ||
| + | == Цитати з творів == | ||
| + | Вийду вдень у двір, то на мене ще хлопці почнуть '''тюкати''' або якийсь шибеник ще сніжкою влучить.("Злидні" Королів-Старий Василь)<br /> | ||
| + | Ті, кому сісти не пощастило, вчини ли останній наскок на вагони: наосліп плигали, скажено чіплялись, а з вагонів на них '''тюкали''', давали дулі й били чобітьми. ("П'ятдесят верстов" Підмогильний Валер'ян) | ||
| + | Коли б не було на світі гонорару і поет побачив на вулиці тічку, він або пройшов. би собі потихеньку повз неї, або (коли він молодий і "рєзвий") почав би '''тюкати'''… 'І більше нічого…("Усмішки літературні" Вишня Остап) | ||
| + | Одразу починав '''тюкати''', тьхукати i махати руками. Вiн дуже любив своє життя i здоров’я.("Тореадори з Васюківки" (2-га редакція) Нестайко Всеволод) | ||
Поточна версія на 08:53, 16 жовтня 2018
Тю́кати, -каю, -єш, гл. Кричать тю.
Академічний тлумачний словник української мови
ТЮ́КАТИ1, аю, аєш, недок., без додатка і на кого, розм.
1. Говорити, кричати «тю» (виражаючи здивування, невдоволення, розчарування, насмішку і т. ін.). [Вівдя:] Як посковзнуся, як шелесну сторч, так в болото і полетіла!.. Тут люде як зарегочуть, як почали тюкати! (Кроп., II, 1958, 126); — Тю! Навісноголовий! Тю! Га! Дурний! — і пішли реготатись та тюкати на бідного Вакулу (П. Куліш, Вибр., 1969, 201); Біг [Марусяк] до Черемоша, в ліс, до коней, а йому услід свистали, тюкали (Хотк., II, 1966, 200); — Ні, Карпе, не занедужав, а здуріти — здурів, бо чортова панянка всю душу перевернула. — Тю на тебе! — Не тюкай, брате, бо правду кажу (Іщук, Вербівчани, 1961, 37); // Кричати на тварину, птаха, проганяючи, полохаючи, на звіра при полюванні, переслідуючи. Радивон Михайлович.. випроводжав його аж до вулишніх воріт, тюкав на лютих псів (Епік, Тв., 1958, 433); Ніхто в Асканії-Новій не полохав птахів, не тюкав на них і не кидав грудками (Вишня, II, 1956, 274).
2. Висловлювати осуд, засуджувати. — Так не годиться [співати] голові. Овва! Люди почують, будуть тюкати. Ви ж голова, — здержував Чабанця десяцький (Н.-Лев., VI, 1966, 357); — Он і люди тюкають: яка, кажуть, дівега [діваха], а він у такому вбожестві держить її дома… (Тесл., З книги життя, 1949, 60).
ТЮ́КАТИ2, аю, аєш, недок. Бити, стукати. Високо вищала пилорама, похропували рубанки й фуганки, тюкали сокири й молотки (Смолич, День.., 1950, 123).
Цитати з творів
Вийду вдень у двір, то на мене ще хлопці почнуть тюкати або якийсь шибеник ще сніжкою влучить.("Злидні" Королів-Старий Василь)
Ті, кому сісти не пощастило, вчини ли останній наскок на вагони: наосліп плигали, скажено чіплялись, а з вагонів на них тюкали, давали дулі й били чобітьми. ("П'ятдесят верстов" Підмогильний Валер'ян)
Коли б не було на світі гонорару і поет побачив на вулиці тічку, він або пройшов. би собі потихеньку повз неї, або (коли він молодий і "рєзвий") почав би тюкати… 'І більше нічого…("Усмішки літературні" Вишня Остап)
Одразу починав тюкати, тьхукати i махати руками. Вiн дуже любив своє життя i здоров’я.("Тореадори з Васюківки" (2-га редакція) Нестайко Всеволод)
