Відмінності між версіями «Тупцювати»
(Створена сторінка: '''Тупцювати, -цю́ю, -єш, '''''гл. ''1) Ходить, топая, ступать, топтаться. 2) — '''коло кого'''. Ухажив...) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Тупцювати, -цю́ю, -єш, '''''гл. ''1) Ходить, топая, ступать, топтаться. 2) — '''коло кого'''. Ухаживать. | '''Тупцювати, -цю́ю, -єш, '''''гл. ''1) Ходить, топая, ступать, топтаться. 2) — '''коло кого'''. Ухаживать. | ||
[[Категорія:Ту]] | [[Категорія:Ту]] | ||
+ | ==Словник української мови в 11 тт.== | ||
+ | ТУПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш і ТУ́ПЦЯТИ, яю, яєш, недок. | ||
+ | |||
+ | 1. Переступати з ноги на ногу; ходити з місця на місце на невеликому просторі. Тупцюють дроворуби, хукають у руки, а носи сині, на бородах сніг (Тесл., З книги життя, 1949, 29); У відчинених навстіж дверях стайні тупцювали коні, хрумкаючи корм (Гончар, III, 1959, 191); Коломієць уже деякий час.. тупцював довкола професора і силкувався потрапити йому на очі (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 141); Баба тупцяє коло печі, — тільки оце паляниці повиймала (Барв., Опов.., 1902, 123); Всі враз обернулись і витягли голови вниз до маленького чоловічка в свиті. Він ніяково тупцяв на місці й від сотні очей стрепенувся, як від холодної води (Панч, II, 1956, 130). | ||
+ | |||
+ | ◊ Тупцюва́ти на [одно́му] мі́сці див. мі́сце. | ||
+ | |||
+ | 2. розм. Іти, ходити. Малим ще, тямую, всі межі я знав. За мамою літом щодень тупцював (Фр., X, 1954, 178); // Бути на ногах. — Сідай, дитя, поки баба ще тупцяє, — добрими очима дивиться на нього стара і зітхає (Стельмах, Хліб.., 1959, 247); // Танцювати, притупуючи; танцювати нешвидко, дрібними кроками. Старий грає, примовляє, Ногами тупцює (Шевч., II, 1963, 329); Він бачив, як поміж столиками почали тупцювати пари (Загреб., Спека, 1961, 213). | ||
+ | |||
+ | 3. коло (біля) кого — чого, розм. Доглядати кого-, що-небудь. Улітку.. коло саду й коло пасіки тупцяв [Семен Денисович] (Гр., І, 1963, 545); // Упадати коло кого-небудь, догоджати комусь. Край стола сидить Мотря та понуро, вовкувато дивиться, а муженько мій зазирає їй у вічі, розважає її, роздебенює, тупцює коло неї, регоче (Крим., Вибр., 1965, 383); — Це вони [батюшка й матушка] так тупцяють коло нас, щоб залучити жениха для своєї Ваті (Н.-Лев., IV, 1956, 61). | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:L e79291ea.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:01-walking-for-exercise-stroll-with-friends-300x200.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|6H6kNaqWi-4}} | ||
+ | |||
+ | |||
+ | ==Див. також== | ||
+ | *[https://lifehacker.ru/kak-nauchitsya-pravilno-xodit-sidet-i-stoyat/] | ||
+ | |||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | 1.Вікіпедія | ||
+ | 2.Youtobe | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Версія за 10:08, 28 жовтня 2018
Тупцювати, -цю́ю, -єш, гл. 1) Ходить, топая, ступать, топтаться. 2) — коло кого. Ухаживать.
Словник української мови в 11 тт.
ТУПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш і ТУ́ПЦЯТИ, яю, яєш, недок.
1. Переступати з ноги на ногу; ходити з місця на місце на невеликому просторі. Тупцюють дроворуби, хукають у руки, а носи сині, на бородах сніг (Тесл., З книги життя, 1949, 29); У відчинених навстіж дверях стайні тупцювали коні, хрумкаючи корм (Гончар, III, 1959, 191); Коломієць уже деякий час.. тупцював довкола професора і силкувався потрапити йому на очі (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 141); Баба тупцяє коло печі, — тільки оце паляниці повиймала (Барв., Опов.., 1902, 123); Всі враз обернулись і витягли голови вниз до маленького чоловічка в свиті. Він ніяково тупцяв на місці й від сотні очей стрепенувся, як від холодної води (Панч, II, 1956, 130).
◊ Тупцюва́ти на [одно́му] мі́сці див. мі́сце.
2. розм. Іти, ходити. Малим ще, тямую, всі межі я знав. За мамою літом щодень тупцював (Фр., X, 1954, 178); // Бути на ногах. — Сідай, дитя, поки баба ще тупцяє, — добрими очима дивиться на нього стара і зітхає (Стельмах, Хліб.., 1959, 247); // Танцювати, притупуючи; танцювати нешвидко, дрібними кроками. Старий грає, примовляє, Ногами тупцює (Шевч., II, 1963, 329); Він бачив, як поміж столиками почали тупцювати пари (Загреб., Спека, 1961, 213).
3. коло (біля) кого — чого, розм. Доглядати кого-, що-небудь. Улітку.. коло саду й коло пасіки тупцяв [Семен Денисович] (Гр., І, 1963, 545); // Упадати коло кого-небудь, догоджати комусь. Край стола сидить Мотря та понуро, вовкувато дивиться, а муженько мій зазирає їй у вічі, розважає її, роздебенює, тупцює коло неї, регоче (Крим., Вибр., 1965, 383); — Це вони [батюшка й матушка] так тупцяють коло нас, щоб залучити жениха для своєї Ваті (Н.-Лев., IV, 1956, 61).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
1.Вікіпедія 2.Youtobe