Відмінності між версіями «Сплячий»
(Створена сторінка: '''Сплячий, сплящий, -а, -е. '''Сонный, спящій. ''Добре, що не спав, а як би на сплячого напали во...) |
Cat97 (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Сплячий, сплящий, -а, -е. '''Сонный, спящій. ''Добре, що не спав, а як би на сплячого напали вовки, то б були розірвали. ''Камен. у. | '''Сплячий, сплящий, -а, -е. '''Сонный, спящій. ''Добре, що не спав, а як би на сплячого напали вовки, то б були розірвали. ''Камен. у. | ||
[[Категорія:Сп]] | [[Категорія:Сп]] | ||
| + | '''Сплячий''' | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | СПЛЯ́ЧИЙ, а, е. | ||
| + | 1. Дієпр. акт. теп. ч. до спати. Просто проти дверей, на блакитній ковдрі ліжка спокійно [лежить] спляча Галя(Іван Кочерга, II, 1956, 465); До узголів'я сплячих поруч Остапа і Андрія схилилася мати (Олександр Довженко, I, 1958, 222); Комендант не спромігся ні на що інше, як наказати капралові обернути сплячого на животі .. на спину(Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 287); — Тимку, вставай! Світає вже, — розштовхувала Уляна сплячого сина (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 7); Горобці верещали по вербах, збираючи сплячі хрущі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 113); Тишу сплячого села до решти сполохало безладне кукурікання півнів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 247); | ||
| + | // у знач. ім. сплячі, чих, мн. (одн. сплячий, чого, чол.; спляча, чої, жін.). Ті, що сплять. Бійці посунули за ним, обережно переступаючи через сплячих (Олесь Гончар, III, 1959, 253); Сплячі солодко хропіли (Юрій Збанацький, Таємниця.., 197І, 186); Перший, хто трапився .. нашим подорожнім, був запорожець, що спав посеред самої дороги.. Намилувавшись сплячим, Бульба пробирався далі тісною вулицею (Олександр Довженко, I, 1958, 227). | ||
| + | 2. у знач. прикм. Який перебуває в стані повного спокою, нерухомий. Поміж гожими сплячими голівками молодих грибків лежали свіжозогнилі трупи небіжчиків (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 11); | ||
| + | // розм. Позбавлений жвавості, бадьорості; млявий. — Мабуть, я від того такий сплячий, що так багато їм, — розважав собі не раз Славко (Лесь Мартович, Тв., 1954, 240); | ||
| + | // Який не проявляє себе. Ось людина, ..у якої не було нагоди для того, щоб у неї пробудилися глибинні якості її душі. Вони в ній сплять. Це людина з сплячою совістю, вона дозволяє собі ганебні вчинки (Олександр Довженко, III, 1960, 332). | ||
| + | ▲ Спляча брунька — брунька, що звичайно не розвивається у пагін. За здатністю до проростання бруньки поділяють на нормальні і сплячі. Нормальні бруньки проростають у наступному після утворення році, сплячі можуть багато років не розвиватися (Виробн. енц. сад., 1969, 46). | ||
| + | 3. у знач. прикм. і розм. Який викликає сон; снотворний. Пан третього вечора вилляв попід постіль сплячий напій, ліг і прикинувся, що спить (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 146). | ||
Версія за 01:32, 30 листопада 2014
Сплячий, сплящий, -а, -е. Сонный, спящій. Добре, що не спав, а як би на сплячого напали вовки, то б були розірвали. Камен. у. Сплячий
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СПЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до спати. Просто проти дверей, на блакитній ковдрі ліжка спокійно [лежить] спляча Галя(Іван Кочерга, II, 1956, 465); До узголів'я сплячих поруч Остапа і Андрія схилилася мати (Олександр Довженко, I, 1958, 222); Комендант не спромігся ні на що інше, як наказати капралові обернути сплячого на животі .. на спину(Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 287); — Тимку, вставай! Світає вже, — розштовхувала Уляна сплячого сина (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 7); Горобці верещали по вербах, збираючи сплячі хрущі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 113); Тишу сплячого села до решти сполохало безладне кукурікання півнів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 247); // у знач. ім. сплячі, чих, мн. (одн. сплячий, чого, чол.; спляча, чої, жін.). Ті, що сплять. Бійці посунули за ним, обережно переступаючи через сплячих (Олесь Гончар, III, 1959, 253); Сплячі солодко хропіли (Юрій Збанацький, Таємниця.., 197І, 186); Перший, хто трапився .. нашим подорожнім, був запорожець, що спав посеред самої дороги.. Намилувавшись сплячим, Бульба пробирався далі тісною вулицею (Олександр Довженко, I, 1958, 227). 2. у знач. прикм. Який перебуває в стані повного спокою, нерухомий. Поміж гожими сплячими голівками молодих грибків лежали свіжозогнилі трупи небіжчиків (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 11); // розм. Позбавлений жвавості, бадьорості; млявий. — Мабуть, я від того такий сплячий, що так багато їм, — розважав собі не раз Славко (Лесь Мартович, Тв., 1954, 240); // Який не проявляє себе. Ось людина, ..у якої не було нагоди для того, щоб у неї пробудилися глибинні якості її душі. Вони в ній сплять. Це людина з сплячою совістю, вона дозволяє собі ганебні вчинки (Олександр Довженко, III, 1960, 332). ▲ Спляча брунька — брунька, що звичайно не розвивається у пагін. За здатністю до проростання бруньки поділяють на нормальні і сплячі. Нормальні бруньки проростають у наступному після утворення році, сплячі можуть багато років не розвиватися (Виробн. енц. сад., 1969, 46). 3. у знач. прикм. і розм. Який викликає сон; снотворний. Пан третього вечора вилляв попід постіль сплячий напій, ліг і прикинувся, що спить (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 146).
