Відмінності між версіями «Смуток»

Поточна версія на 22:53, 25 жовтня 2016

==Грінченків словник-- Смуток, -тку, м. Грусть, уныніе, печаль. Иноді смуток великий напада, що й на світ не хочеться дивиться. Смуток ваш на радощі обернеться. Єв. І. XVI. 20. Смуток її зна. Чертъ ее знаетъ. Ном. № 7866. У йо́го до смутку гро́шей. У него множество денегъ. ЗОЮР. І. 233.

Сучасний словник

СМУ́ТОК, тку, чол.

1. Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба. Лиха та радість, по котрій смуток наступає (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 274); Смуток молодої звернув увагу всіх гостей (Нечуй-Левицький, I, 1956, 144); Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі, що так розуміють смуток і радощі хазяїнові... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 182); Коли ж тобі доля засяє І смуток мене обів'є, — Нам щось, може, знов нагадає Про щастя — твоє і моє (Максим Рильський, I, 1956, 48); * Образно. Напоєні смутком, лежали навкруги простори... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 6);

// у знач. виг. Уживається для вираження суму, журби. — Смутку мій, де б мені вас переночувати? .. Чи не знав Савка? Підемо до Савки, в нього добряча хазяйка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 382); — Ой смутку мій, що з тобою, дитино?! — мов крильми, майнула білими в квітах рукавами чорнява молодиця.. і злякано запитала в Люби: — Ви в ополонку вскочили? (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 162). 4

• Вдаватися (вдатися, впадати, впасти) в смуток — робитися сумним, засмучуватися. «Венерин сину! не жахайся, — Дід очеретяний сказав: — І в смуток дуже не вдавайся..» (Іван Котляревський, I, 1952, 199); Завдавати (завдати) смутку кому — викликати у кого-небудь сумний настрій, засмучувати когось. Я.. просто боялась озиватись до людей, аби їм не завдавати смутку (Леся Українка, V, 1956, 354); Зайти (оповитися, повитися і т. ін.) смутком; Смуток упав на що; Смуток сховався в чому — стати сумним, засмутитися (про очі, душу тощо). Її сиві, як і Дарчині, очі зайшли смутком; вона похилилась, як вербичка (Леся Українка, III, 1952, 633); Лице [дідове] стало аж чорне, очі повилися смутком, тугою... (Панас Мирний, I, 1954, 178); Впав смуток.. на материні очі (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 319); В її глибоких і задумливих очах сховався смуток самотності (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 6); Набратися смутку — зазнати багато клопоту, прикрощів, неприємностей. — Розкажу вам про Якова Харченка, якого він смутку набравсь у Хмелинцях, залицяючись до Коханівни (Марко Вовчок, I, 1955, 70); Наводити (навести, наганяти, нагнати, навівати, навіювати, навіяти і т. ін.) смуток на кого — що; У (в) смуток приводити (привести, уводити, увести і т. ін.) кого — викликати у кого-небудь невеселі думки, засмучувати когось. Слова «З Новим роком» по якійсь давній, привичній асоціації .. наводять на мене смуток… (Леся Українка, V, 1956, 431); Сумні Василеві оповідання навели на мою душу смуток та невеселі думи (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 286); Сей галас і репетування Троян всіх в смуток привело; Плаксивеє з синком прощання У всіх з очей слізки тягло (Іван Котляревський, I, 1952, 233); Не знати, куди (де) подітися від смутку див. подітися; Пересумувати смуток див. пересумувати; Смуток обіймає (обіймав, обійняв, облягає, облягав, обліг, охоплює, охоплював, охопив і т. ін.) кого, що; Смуток находить (найшов, налягає, наліг і т. ін.) на кого — що — хтось стає сумним, засмучується. Звісно, чоловік і в щасті, то часом смуток обіймав (Марко Вовчок, I, 1955, 260); Голова ваша похилилася, смуток облягав душу, нерадісні думки почали за серце щипати (Панас Мирний, IV, 1955, 312); Тимко.. проводжав даленіючі косинці журавлів, і тихий смуток облягав його серце (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 11); Смуток все більше охоплював Данька (Олесь Гончар, II, 1959, 146); Смуток стоїть (залягає і т. ін.) де — невеселий настрій панує де-небудь; У смутку — огорнений сумом. Прийшла до нас Маруся. Сидимо усі тихо собі у смутку (Марко Вовчок, I, 1955, 222).

1. Сумний, зажурений вираз (очей, обличчя і т. ін.). Сидить [жінка] над книжкою, але не читає, ..на змарнілому обличчі смуток (Леся Українка, III, 1952, 591); Ми вдвох ішли й не говорили, Ти вся засніжена була, Сніжинки грали і зоріли Над смутком тихого чола (Максим Рильський, I, 1960, 125).

• До [синього] смутку — дуже багато, сила-силенна. Роботи набралося до смутку (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 108); — Нехай ласкавий пан тримав в своїй економії кілька чеченців,.. бо роботи було до синього смутку, а наймити гуляли в лісах (Михайло Стельмах, I, 1962, 639).

Орфографічний словник

смуток - іменник, чоловічий рід, неістота, II відміна

Словник синонімів

СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯкнижн.,ЗАЖУ́РАпоет.,СУХО́ТАфольк.,ЖУРБО́ТАрозм.,МІНО́Ррозм.,СМУ́ТАрозм.,ПРИТУ́ГАрозм.,НУДА́розм.,ЖУРдіал.,ЖУРА́діал.,ОСМУ́ТАдіал.,ТУСК[ТУ́СОК]діал.,ТУСКА́діал.;ПРИ́СМУТОК (легкий смуток); ЖАЛО́БА, СКОРБО́ТА, СКОРБуроч. (перев. за померлим). Часом несподівано на Соломію находила журба, находив сум.. Бідна молодиця неначе почувала заздалегідь якесь нещастя (І. Нечуй-Левицький); Чому смуток з тобою поруч Часто ходить у світлі дні? Певне, є в тебе біль і горе, Невідомі зовсім мені (В. Симоненко); Не день, не годину в журбі та печалі Прожив той співець, як в пустині (Леся Українка); Ні, вже не знати спокою! Туга пече, як змія! (М. Рильський); Самі-бо, як сльози, з нудоти тяжкої Ці думи та співи мої ізросли (І. Манжура); - Якась надто сумна ваша музика, дядьку, - вставила Печериця, заслухавшись. - Гарна, але якусь тугу і меланхолію навіває на душу... (П. Козланюк); Лія слухала мовчазна, зовсім притихла, ..зажура ввійшла в її душу і серце (Ю. Смолич); - Кому свято, а мені тільки серцю сухота! (С. Васильченко); - Я думаю, що то так тільки на якийсь час така "меланхолія чи мінор" напали (Леся Українка); Наскільки я зрозумів, він недавно пережив якусь притугу, може - сімейну драму (Н. Тихий); Візьму ж бо я лютню - і в тихій нуді Ударю по струнах в нічній самоті (А. Кримський); Спати не буду, бо маю журу (В. Стефаник); Тимоша взяла осмута (А. Малишко); Не раз находив на нього такий туск, що чорні руки кусав до крові, але терпів (Мирослав Ірчан); Щемлячий тусок погнав його в гори (М. Коцюбинський); Дорошенко з присмутком дивиться.., йому аж трохи шкода стає, що Лукія віддаляється від нього (О. Гончар); Деякий час троянівці їхали в тихій жалобі. Усі думали про те, що жив чоловік і - нема (Григорій Тютюнник); В пізній час важкої ночі, В час злигодньої години, Мати з горя і скорботи Прихилилась до одрини (Я. Щоголів); Йому тільки й залишається посміхнутись крізь скорб і запропонувати недужій бідарських ліків, ліків його батьків, дідів: - Може, тобі водички? (М. Стельмах). - Пор. безнаді́я.

Словник фразеологізмів

• до сму́тку кого, чого. Дуже багато. — Ой доню, доню, в їх до смутку грошей. То ж Вишняки, то ж Галя, зрозумій (Л. Костенко).
• обгорта́ти (огорта́ти) / обгорну́ти (огорну́ти) ду́шу (се́рце) ту́гою (сму́тком, су́мом і т. ін.). Викликати переживання, душевні страждання, неспокій і т. ін. Не несли вони [дні] у моє серце ніякої одради, нічого доброго, а обгортали душу тугою .. Топтали мою єдину надію (Панас Мирний); Вдруге осиротів Левко. Того, першого, ганебного сирітства він не знав. А друге огорнуло серце важким смутком (З газети).

Медіа