Відмінності між версіями «Смовдь»
(Створена сторінка: '''Смовдь, -ди, '''''ж. ''Раст. a) Peucedanum Oreoselinum. ЗЮЗО. І. 131. б) Peucedanum arenarium Valdst et Kit. ЗЮЗО. I. 131. ''Кріпки...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Смовдь, -ди, '''''ж. ''Раст. a) Peucedanum Oreoselinum. ЗЮЗО. І. 131. б) Peucedanum arenarium Valdst et Kit. ЗЮЗО. I. 131. ''Кріпкий як смовдь. ''Лубен. у. | '''Смовдь, -ди, '''''ж. ''Раст. a) Peucedanum Oreoselinum. ЗЮЗО. І. 131. б) Peucedanum arenarium Valdst et Kit. ЗЮЗО. I. 131. ''Кріпкий як смовдь. ''Лубен. у. | ||
[[Категорія:См]] | [[Категорія:См]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | СМОВДЬ, і, жін. (Peucedanum, L.). Багаторічна трава з гранчасто-борозенчастим стеблом родини зонтичних. — Миколо, глянь, скільки смовді! — Це була рослина з товстим, налитим соком солодким лопуцьком (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 274); Тут [у степу] особливо виділяються зеленувато-сталеві плями квітучої тирси. Над нею височать зібрані зонтиками жовті квітки смовді (По заповідних місцях України, 1960, 40). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 414. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| https://lektrava.ru/upload/resize_cache/iblock/648/568_380_1eeee85c4808aea84757d7efe0fb86c66/648e997de6f9aa7cc48a162aee2e47f8.jpg | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]== | ||
| + | Смовдь (Peucedanum L.) — рід багаторічних зіллястих рослин з родини окружкових. | ||
| + | |||
| + | ===Етимологія=== | ||
| + | Слово смовдь, очевидно, є результатом давнього перенесення назви чеськ. smldi («молінія»), ст.-пол. smilz («щучник дернистий», Deschampsia caespitosa (L.) Р. В.), можливо, праєвропейського походження. Латинська назва Peucedanum походить від дав.-гр. πευκέδανον, яким позначали Peucedanum officinale[2]. | ||
| + | |||
| + | ===Смовдь в Україні=== | ||
| + | |||
| + | В Україні — 11 видів. Найпоширеніші: | ||
| + | |||
| + | Смовдь гірська [Peucedanum oreoselinum (L.) Moench.], росте на пісках у соснових лісах, переважно на Поліссі й у Лісостепу. Запашна, пряна рослина, насіння містить до 3 % етерової олії, застосовувалась у медицині як засіб проти хвороби шлунку; | ||
| + | Смовдь оленяча [Peucedanum cervaria (L.) Cuss.], запашна рослина, росте на лісових галявинах і серед чагарників у північно-західній частині України. Коріння містить 2,7 % етерової олії; | ||
| + | Смовдь дніпровська (Peucedanum borysthenicum Klok.); | ||
| + | Смовдь болотяна [Peucedanum palustre L. = Calestanta palustria (Moench.) Koz.Pol.], на болотах, у вільшняках, звичайно в Карпатах, на Поліссі й у Лісостепу; | ||
| + | Смовдь руська (Peucedanum ruthenicum M. В.), що зустрічається на степових схилах, солонцях — обидва останні види застосовуються в народній медицині при шлункових захворюваннях, а також як сечогінний засіб. Смовдь руська багатолітня трав'яниста рослина. Для лікарських засобів використовують її корінь. Збирають у період спокою — ранньою весною до початку росту пагонів (квітень) або восени після відмирання наземної частини рослини (листопад), викопують за допомогою лопати. Після того, коли рослину викопали, з неї оббивають землю, обрізають зайві наземні частини та розрізають корені на частини. | ||
Версія за 00:42, 31 жовтня 2020
Смовдь, -ди, ж. Раст. a) Peucedanum Oreoselinum. ЗЮЗО. І. 131. б) Peucedanum arenarium Valdst et Kit. ЗЮЗО. I. 131. Кріпкий як смовдь. Лубен. у.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СМОВДЬ, і, жін. (Peucedanum, L.). Багаторічна трава з гранчасто-борозенчастим стеблом родини зонтичних. — Миколо, глянь, скільки смовді! — Це була рослина з товстим, налитим соком солодким лопуцьком (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 274); Тут [у степу] особливо виділяються зеленувато-сталеві плями квітучої тирси. Над нею височать зібрані зонтиками жовті квітки смовді (По заповідних місцях України, 1960, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 414.
Ілюстрації
|
Матеріал з Вікіпедії
Смовдь (Peucedanum L.) — рід багаторічних зіллястих рослин з родини окружкових.
Етимологія
Слово смовдь, очевидно, є результатом давнього перенесення назви чеськ. smldi («молінія»), ст.-пол. smilz («щучник дернистий», Deschampsia caespitosa (L.) Р. В.), можливо, праєвропейського походження. Латинська назва Peucedanum походить від дав.-гр. πευκέδανον, яким позначали Peucedanum officinale[2].
Смовдь в Україні
В Україні — 11 видів. Найпоширеніші:
Смовдь гірська [Peucedanum oreoselinum (L.) Moench.], росте на пісках у соснових лісах, переважно на Поліссі й у Лісостепу. Запашна, пряна рослина, насіння містить до 3 % етерової олії, застосовувалась у медицині як засіб проти хвороби шлунку; Смовдь оленяча [Peucedanum cervaria (L.) Cuss.], запашна рослина, росте на лісових галявинах і серед чагарників у північно-західній частині України. Коріння містить 2,7 % етерової олії; Смовдь дніпровська (Peucedanum borysthenicum Klok.); Смовдь болотяна [Peucedanum palustre L. = Calestanta palustria (Moench.) Koz.Pol.], на болотах, у вільшняках, звичайно в Карпатах, на Поліссі й у Лісостепу; Смовдь руська (Peucedanum ruthenicum M. В.), що зустрічається на степових схилах, солонцях — обидва останні види застосовуються в народній медицині при шлункових захворюваннях, а також як сечогінний засіб. Смовдь руська багатолітня трав'яниста рослина. Для лікарських засобів використовують її корінь. Збирають у період спокою — ранньою весною до початку росту пагонів (квітень) або восени після відмирання наземної частини рослини (листопад), викопують за допомогою лопати. Після того, коли рослину викопали, з неї оббивають землю, обрізають зайві наземні частини та розрізають корені на частини.
