Відмінності між версіями «Сіножать»
(Створена сторінка: '''Сіножать, -ті, '''''ж. ''и '''тя''''', м. ''Сѣнокосъ. ''Ой чия ж то сіножать да некошеная? ''Маркев. 15....) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Сіножать, -ті, '''''ж. ''и '''тя''''', м. ''Сѣнокосъ. ''Ой чия ж то сіножать да некошеная? ''Маркев. 15. ''Ой буду я ночувати на зеленім синожаті. ''Нп. | '''Сіножать, -ті, '''''ж. ''и '''тя''''', м. ''Сѣнокосъ. ''Ой чия ж то сіножать да некошеная? ''Маркев. 15. ''Ой буду я ночувати на зеленім синожаті. ''Нп. | ||
[[Категорія:Сі]] | [[Категорія:Сі]] | ||
| + | |||
| + | '''Сіножа́ть, сінокі́с''' — сільськогосподарське угіддя, лучну рослинність яких постійно використовують на сіно, один з основних видів кормової бази для свійської худоби у післявегетаційний період та загалом при стійловому утриманні. | ||
| + | |||
| + | Рослинність сіножаті складається з різних видів багаторічних трав. Розрізняють сіножаті суходільні, заплавні (їх заливають весняні води річок) і заболочені (їх найбільше на Поліссі); серед двох перших виділяють природні (не поліпшені) та поліпшені сіножаті. | ||
| + | |||
| + | В Україні сіножаті займають 2,4 млн га (на всіх українських землях зо 3,5 мільйонів га) або 4% загальної земельної площі і 5,6% сільськогосподарських угідь. | ||
| + | |||
| + | Площа сінокосів до 1914 постійно скорочувалася, через поширення ріллі (за 1901 — 13 у 9 українських губерніях з 3,3 до 2,5 млн га). | ||
| + | |||
| + | Тепер найбільший відсоток сіножаті складають на Поліссі, Львівщині, Передкарпатті та в Карпатах — з 10% загальної земельної площі; в Лісостепі з 5%; в Степу — 0,7%. | ||
| + | |||
| + | Врожайність сіна на природних сіножатях 8 — 12 центнерів з 1 га, на поліпшених сягає 30 — 50 центнерів. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Сучасні словники]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
| + | '''сіно́жа́ть = сіножа́ття = сінокі́с''' — косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця та місце, відведене для неї; як спільне поле діяльності й заробітку («На одній сіножаті і віл пасеться, і бузько жаби ловить»); важлива пора в житті хлібороба, бо сіно заготовляли на зиму для худоби, пов’язуючи з ним зимове благополуччя для родини; казали: «Сіно чорне, та каша біла»; хвалили добре сіно: «Це таке сіно, що й попадя, посоливши, у середу б їла»; просили на пору сінокосу добру погоду: «Як сіно косять, то дощів не просять»; застерігали: «Роби сіно в погоду, бо зогниє в негоду», «Не в дощ, а в годину сіно гребуть». Ой чия ж то сіножать да некошеная? (пісня); Мав же я поле, мав же я сіножаття (пісня); Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (М. Шеремет). | ||
Версія за 02:44, 20 грудня 2016
Сіножать, -ті, ж. и тя, м. Сѣнокосъ. Ой чия ж то сіножать да некошеная? Маркев. 15. Ой буду я ночувати на зеленім синожаті. Нп.
Сіножа́ть, сінокі́с — сільськогосподарське угіддя, лучну рослинність яких постійно використовують на сіно, один з основних видів кормової бази для свійської худоби у післявегетаційний період та загалом при стійловому утриманні.
Рослинність сіножаті складається з різних видів багаторічних трав. Розрізняють сіножаті суходільні, заплавні (їх заливають весняні води річок) і заболочені (їх найбільше на Поліссі); серед двох перших виділяють природні (не поліпшені) та поліпшені сіножаті.
В Україні сіножаті займають 2,4 млн га (на всіх українських землях зо 3,5 мільйонів га) або 4% загальної земельної площі і 5,6% сільськогосподарських угідь.
Площа сінокосів до 1914 постійно скорочувалася, через поширення ріллі (за 1901 — 13 у 9 українських губерніях з 3,3 до 2,5 млн га).
Тепер найбільший відсоток сіножаті складають на Поліссі, Львівщині, Передкарпатті та в Карпатах — з 10% загальної земельної площі; в Лісостепі з 5%; в Степу — 0,7%.
Врожайність сіна на природних сіножатях 8 — 12 центнерів з 1 га, на поліпшених сягає 30 — 50 центнерів.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
сіно́жа́ть = сіножа́ття = сінокі́с — косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця та місце, відведене для неї; як спільне поле діяльності й заробітку («На одній сіножаті і віл пасеться, і бузько жаби ловить»); важлива пора в житті хлібороба, бо сіно заготовляли на зиму для худоби, пов’язуючи з ним зимове благополуччя для родини; казали: «Сіно чорне, та каша біла»; хвалили добре сіно: «Це таке сіно, що й попадя, посоливши, у середу б їла»; просили на пору сінокосу добру погоду: «Як сіно косять, то дощів не просять»; застерігали: «Роби сіно в погоду, бо зогниє в негоду», «Не в дощ, а в годину сіно гребуть». Ой чия ж то сіножать да некошеная? (пісня); Мав же я поле, мав же я сіножаття (пісня); Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (М. Шеремет).
