Відмінності між версіями «Сипнути»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Сипнути, -пну, -неш, '''''гл. ''1) Однокр. отъ '''сипати'''. Посыпать сразу. ''Сипне їм маку, от вон...)
 
(Додала додаткову інформацію про слово "сипнути", споріднені слова, фото та відео матеріали.)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Сипнути, -пну, -неш, '''''гл. ''1) Однокр. отъ '''сипати'''. Посыпать сразу. ''Сипне їм маку, от вони поки визбірають, вона і втече од їх. ''Грин. II. 25. 2) Высыпать, выйти во множествѣ. ''От і братія сипнула. ''Шевч. ''Дітвора так і сипнула в сад. ''МВ. (О. 1862. III. 69).  
 
'''Сипнути, -пну, -неш, '''''гл. ''1) Однокр. отъ '''сипати'''. Посыпать сразу. ''Сипне їм маку, от вони поки визбірають, вона і втече од їх. ''Грин. II. 25. 2) Высыпать, выйти во множествѣ. ''От і братія сипнула. ''Шевч. ''Дітвора так і сипнула в сад. ''МВ. (О. 1862. III. 69).  
 
[[Категорія:Си]]
 
[[Категорія:Си]]
 +
СИ́ПНУТИ, ну, неш, недок. Ставати, робитися сиплим; починати сипіти.
 +
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 196.
 +
СИПНУ́ТИ, ну, неш, док.
 +
 +
1. перех. і неперех. Однокр. до сипати 1, 4, 6—8. — Одчинила я курник, сипнула зерна і почала кликати курей (Панас Мирний, I, 1954, 237); Сипнувши в казанок пучку тонко змеленого перцю, добрі люди вечеряли смачно (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 71); Іде дорогою, йде, аж тут від лісу як не зашумить дерев'я [дерева], як не сипне Якимові вітер цілими пригорщами пороху в очі (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 10); Дуб.. трусонув золотою гривою, густо сипнув жолудями — тугими, теплими (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 143); Вже ранішнє сонце сипнуло сріблом, Пригріло рибалок (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 106); Виходить дівчина із хати Води в криниці набирати, .. А він [жайворонок] сипне їй переливів (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 68); Сипнув мінометі.. Білий снігу папір Покрився розривами мін (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 164); Він належав до того типу чоловіків, яким природа щедро сипнула своїх дарів (Радянська Україна, 6.II 1972, 4);
 +
 +
//  безос. Чую — як загуде в грубі, як сипне, війне снігом у вікна — зразу стемніло (Степан Васильченко, II, 1959, 315).
 +
♦ Мов (наче, як і т. ін.) хто сипнув [гарячого] приску ([гарячим] приском) див. присок; Морозом сипнуло [за (поза) спиною (шкірою)] у кого, безос.; Мурашки сипнули по спині (по тілу, по шкірі) у кого — кого-небудь охопило неприємне відчуття холоду від страху, несподіваного, сильного переляку, глибокого душевного переживання і т. ін. Страшно Петрові стало. Щось перехопило дух, серце застукало в грудях. Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Борис Грінченко, I, 1963, 255); Серце його мов хто у жмені здавив; поза спиною сипнуло морозом (Панас Мирний, I, 1954, 320); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 91); У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний, III, 1954, 18); — В мене знову по спині сипнули мурашки (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 196); Сипнути грішми (грошима); Сипнути золотом (сороківцями) — надмірно, нерозсудливо витратити гроші. Як сипнув [Іванець] грішми, так запорожці за ним роєм (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 58); Вона сипнула тими грішми на єдине в її життю [житті] свято (Іван Франко, VIII, 1952, 61); Золотом, немов піском, сипнув Чиновник із калитки по підлозі (Леонід Первомайський, II, 1958, 129); Сипнув (безос. сипнуло) жаром на кого, кого — кого-небудь охопило неприємне відчуття від страху, несподіваного, сильного переляку і т. ін. Улися почутила, що на неї неначе одразу хтось сипнув жаром: в неї спинилось серце і перестало кидатись (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 339); — Кум Антон так і не з'явився. Від цих слів Івана жаром сипнуло в обличчя (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 69); Сипнути наздогад — натякнути. Вона почувала, що Онися знов сипнула наздогад на нестатковитих господарів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 178); Як з лантуха сипнути див. лантух; Як (мов, немов і т. ін.) [горох] з мішка сипнути див. мішок.
 +
 +
2. неперех. Раптово, із силою посипатися; почати інтенсивно падати (про що-небудь сипке або дрібне). Налапав [Петро] мішок, підставив, витяг свердло. Зерно сипнуло (Борис Грінченко, I, 1963, 256); Неначе пух сипкий з небесної перини, Із хмари снігові сипнули пелюстки (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 92); Надворі зненацька сипнув дощ — рівний, теплий, рясний (Яків Баш, Надія, 1960, 183).
 +
 +
3. неперех. Розлетітися, розсипатися, бризнути в усі боки дрібними частинками (про що-небудь сипке або дрібне, про велику кількість предметів). Вдарив [Світолюб] ще — сипнули іскри, розлетілася.. велетенська булава! (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 154).
 +
 +
4. неперех. Швидко, разом вийти, вибігти Звідкись або піти, побігти куди-небудь (про багатьох людей). Гуртом сипнули школярі до класу (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 11); Натовп колихнувся, густо зачавкав ногами на багнистому вигоні і .. сипнув до лісу, урозтіч (Григорій Епік, Тв., 1958, 449); Бренькнула.. кобза, люди сипнули туди, миттю утворилося густе коло (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 54).
 +
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 196.
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Розсип1.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Розсип2.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Розсип3.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube| y4H2YUTHR0c}}
 +
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
 +
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A2%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B8 Трусити]===
 +
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9F%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%B8 Посипати]===
 +
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D0%B1%D1%81%D1%96%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 Обсівати]===
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Поточна версія на 23:30, 5 листопада 2021

Сипнути, -пну, -неш, гл. 1) Однокр. отъ сипати. Посыпать сразу. Сипне їм маку, от вони поки визбірають, вона і втече од їх. Грин. II. 25. 2) Высыпать, выйти во множествѣ. От і братія сипнула. Шевч. Дітвора так і сипнула в сад. МВ. (О. 1862. III. 69). СИ́ПНУТИ, ну, неш, недок. Ставати, робитися сиплим; починати сипіти.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 196. СИПНУ́ТИ, ну, неш, док.

1. перех. і неперех. Однокр. до сипати 1, 4, 6—8. — Одчинила я курник, сипнула зерна і почала кликати курей (Панас Мирний, I, 1954, 237); Сипнувши в казанок пучку тонко змеленого перцю, добрі люди вечеряли смачно (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 71); Іде дорогою, йде, аж тут від лісу як не зашумить дерев'я [дерева], як не сипне Якимові вітер цілими пригорщами пороху в очі (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 10); Дуб.. трусонув золотою гривою, густо сипнув жолудями — тугими, теплими (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 143); Вже ранішнє сонце сипнуло сріблом, Пригріло рибалок (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 106); Виходить дівчина із хати Води в криниці набирати, .. А він [жайворонок] сипне їй переливів (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 68); Сипнув мінометі.. Білий снігу папір Покрився розривами мін (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 164); Він належав до того типу чоловіків, яким природа щедро сипнула своїх дарів (Радянська Україна, 6.II 1972, 4);

// безос. Чую — як загуде в грубі, як сипне, війне снігом у вікна — зразу стемніло (Степан Васильченко, II, 1959, 315). ♦ Мов (наче, як і т. ін.) хто сипнув [гарячого] приску ([гарячим] приском) див. присок; Морозом сипнуло [за (поза) спиною (шкірою)] у кого, безос.; Мурашки сипнули по спині (по тілу, по шкірі) у кого — кого-небудь охопило неприємне відчуття холоду від страху, несподіваного, сильного переляку, глибокого душевного переживання і т. ін. Страшно Петрові стало. Щось перехопило дух, серце застукало в грудях. Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Борис Грінченко, I, 1963, 255); Серце його мов хто у жмені здавив; поза спиною сипнуло морозом (Панас Мирний, I, 1954, 320); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 91); У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний, III, 1954, 18); — В мене знову по спині сипнули мурашки (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 196); Сипнути грішми (грошима); Сипнути золотом (сороківцями) — надмірно, нерозсудливо витратити гроші. Як сипнув [Іванець] грішми, так запорожці за ним роєм (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 58); Вона сипнула тими грішми на єдине в її життю [житті] свято (Іван Франко, VIII, 1952, 61); Золотом, немов піском, сипнув Чиновник із калитки по підлозі (Леонід Первомайський, II, 1958, 129); Сипнув (безос. сипнуло) жаром на кого, кого — кого-небудь охопило неприємне відчуття від страху, несподіваного, сильного переляку і т. ін. Улися почутила, що на неї неначе одразу хтось сипнув жаром: в неї спинилось серце і перестало кидатись (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 339); — Кум Антон так і не з'явився. Від цих слів Івана жаром сипнуло в обличчя (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 69); Сипнути наздогад — натякнути. Вона почувала, що Онися знов сипнула наздогад на нестатковитих господарів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 178); Як з лантуха сипнути див. лантух; Як (мов, немов і т. ін.) [горох] з мішка сипнути див. мішок.

2. неперех. Раптово, із силою посипатися; почати інтенсивно падати (про що-небудь сипке або дрібне). Налапав [Петро] мішок, підставив, витяг свердло. Зерно сипнуло (Борис Грінченко, I, 1963, 256); Неначе пух сипкий з небесної перини, Із хмари снігові сипнули пелюстки (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 92); Надворі зненацька сипнув дощ — рівний, теплий, рясний (Яків Баш, Надія, 1960, 183).

3. неперех. Розлетітися, розсипатися, бризнути в усі боки дрібними частинками (про що-небудь сипке або дрібне, про велику кількість предметів). Вдарив [Світолюб] ще — сипнули іскри, розлетілася.. велетенська булава! (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 154).

4. неперех. Швидко, разом вийти, вибігти Звідкись або піти, побігти куди-небудь (про багатьох людей). Гуртом сипнули школярі до класу (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 11); Натовп колихнувся, густо зачавкав ногами на багнистому вигоні і .. сипнув до лісу, урозтіч (Григорій Епік, Тв., 1958, 449); Бренькнула.. кобза, люди сипнули туди, миттю утворилося густе коло (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 196.

Ілюстрації

Розсип1.jpg Розсип2.jpg Розсип3.jpg

Медіа

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Трусити

Посипати

Обсівати