Відмінності між версіями «Серп»
(Створена сторінка: '''Серп, -па, '''''м. ''Серпъ. ''Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. ''Ном. № 1600. Ум. ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Серп, -па, '''''м. ''Серпъ. ''Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. ''Ном. № 1600. Ум. '''Серпик, серпок. ''' | '''Серп, -па, '''''м. ''Серпъ. ''Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. ''Ном. № 1600. Ум. '''Серпик, серпок. ''' | ||
| + | |||
| + | == Сучасні словники == | ||
| + | |||
| + | '''[http://sum.in.ua/s/serp Академічний тлумачний словник (1970—1980)]''' | ||
| + | |||
| + | СЕРП, а, чол. Сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави і т. ін. при корені, що має вигляд вигнутого дутою, дрібно зазубленого ножа з короткою ручкою. Людський хліб стояв незжатий, гнувся додолу й висипавсь, а люди на панщині хапали серпами панський хліб (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); — Я своє жито серпом жатиму (Остап Вишня, II, 1956, 43); | ||
| + | |||
| + | // чого, перен. Те, що формою нагадує таке знаряддя. Був [Кошарний] завжди вичищений і напрасований, а під нігтями чорніли серпи бруду (Павло Загребельний, День.., 1964, 56); Полк, прогримівши крізь вируючий тисячоголосий гомін центральних майданів, сяйнувши серпами підків.., знову вгонився в асфальтовану заміську дорогу (Олесь Гончар, III, 1959, 426); | ||
| + | |||
| + | // у знач. присл. серпом. Утворюючи дугу. А під ними [горами], в оксамиті Лісу темного, серпом Ліг Донець (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 202); Село Веселе розкинулося в долині широким серпом (Платон Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 17); * У порівняннях. Парасчине щебетання гострим серпом драло його по горлі (Панас Мирний, IV, 1955, 50); | ||
| + | |||
| + | // Місяць у початковій або кінцевій фазі, коли із Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска. В густій блакиті мліють вишняки, Сріблястий серп спустивсь На обрис хати (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 69); Блиснув на небі серп (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 70); В центрі глибокого темно-синього неба плив тонкий сріблястий серп місяця (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 325). | ||
| + | |||
| + | '''[http://slovopedia.org.ua/29/53409/20444.html УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)]''' | ||
| + | |||
| + | СЕРП | ||
| + | давнє ручне сільськогосподарське знаряддя для збирання зернових; гостре напівкругле або еліптичне лезо на короткому держаку. | ||
| + | |||
| + | '''[http://slovopedia.org.ua/35/53409/191894.html Орфографічний словник української мови]''' | ||
| + | |||
| + | Серп | ||
| + | іменник чоловічого роду | ||
| + | |||
| + | '''[http://slovopedia.org.ua/49/53409/361228.html Фразеологічний словник української мови]''' | ||
| + | |||
| + | Як (мов, на́че і т. ін.) хто (ноже́м (серпо́м)) різну́в (різону́в) (по се́рцю) кого. Кому-небудь стало боляче, дуже прикро. — Не жилець він..— мов хто серпом різнув по серцю Уляну, так тії Грицькові слова (Панас Мирний); Софію наче хто різонув по серцю. Нещасна дитина, як їй хочеться, мабуть, мати годинника (А. Дімаров). на́че вда́рив хто го́стрим ноже́м. Юлдаш раптом відчув, що ці слова шпигнули його в самісіньке серце, наче вдарив хто гострим ножем (О. Донченко). | ||
| + | |||
| + | |||
[[Категорія:Се]] | [[Категорія:Се]] | ||
Версія за 16:46, 2 грудня 2014
Серп, -па, м. Серпъ. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600. Ум. Серпик, серпок.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СЕРП, а, чол. Сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави і т. ін. при корені, що має вигляд вигнутого дутою, дрібно зазубленого ножа з короткою ручкою. Людський хліб стояв незжатий, гнувся додолу й висипавсь, а люди на панщині хапали серпами панський хліб (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); — Я своє жито серпом жатиму (Остап Вишня, II, 1956, 43);
// чого, перен. Те, що формою нагадує таке знаряддя. Був [Кошарний] завжди вичищений і напрасований, а під нігтями чорніли серпи бруду (Павло Загребельний, День.., 1964, 56); Полк, прогримівши крізь вируючий тисячоголосий гомін центральних майданів, сяйнувши серпами підків.., знову вгонився в асфальтовану заміську дорогу (Олесь Гончар, III, 1959, 426);
// у знач. присл. серпом. Утворюючи дугу. А під ними [горами], в оксамиті Лісу темного, серпом Ліг Донець (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 202); Село Веселе розкинулося в долині широким серпом (Платон Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 17); * У порівняннях. Парасчине щебетання гострим серпом драло його по горлі (Панас Мирний, IV, 1955, 50);
// Місяць у початковій або кінцевій фазі, коли із Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска. В густій блакиті мліють вишняки, Сріблястий серп спустивсь На обрис хати (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 69); Блиснув на небі серп (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 70); В центрі глибокого темно-синього неба плив тонкий сріблястий серп місяця (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 325).
УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)
СЕРП давнє ручне сільськогосподарське знаряддя для збирання зернових; гостре напівкругле або еліптичне лезо на короткому держаку.
Орфографічний словник української мови
Серп іменник чоловічого роду
Фразеологічний словник української мови
Як (мов, на́че і т. ін.) хто (ноже́м (серпо́м)) різну́в (різону́в) (по се́рцю) кого. Кому-небудь стало боляче, дуже прикро. — Не жилець він..— мов хто серпом різнув по серцю Уляну, так тії Грицькові слова (Панас Мирний); Софію наче хто різонув по серцю. Нещасна дитина, як їй хочеться, мабуть, мати годинника (А. Дімаров). на́че вда́рив хто го́стрим ноже́м. Юлдаш раптом відчув, що ці слова шпигнули його в самісіньке серце, наче вдарив хто гострим ножем (О. Донченко).
