Відмінності між версіями «Світати»
(Створена сторінка: '''Світати, -тає, '''''гл. безл. ''Свѣтать, разсвѣтать. ''Світає, край неба палає. ''Шевч. ''Ой без м...) |
(Сучасні словники) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | Світати, -тає, гл. безл. Свѣтать, разсвѣтать. Світає, край неба палає. Шевч. Ой без милого соловейка і світ не світає. Мет. 5. | |
| − | [[ | + | |
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== СВІТАТИ, ає, недок. | ||
| + | 1. Ставати світлішим, яснішим на світанку; розсвітати. — Миколо, мій голубе сизий! — сказала Мокрина. — Чи воря світає на небі, чи сонце грає чи ніч вкриває землю, — думка про тебе тліє в моєму серці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 240); Поблідли зорі. День світає (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 98); * Образно. В душі моїй щось грало і світало, Було в ній щось дорожче над алмаз (Іван Франко, XIII, 1954, 322). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | Світ світа́є див. світ1. | ||
| + | 2. безос. Наставати (про світанок); розвиднятися. І смеркає, і світає, День божий минає, І знову люд потомлений, І все спочиває (Шевч., І, 1963, 329); Вже надворі стало світати (Н.-Лев., II, 1956, 285);Світало, як проїздили Вітрову Балку (Головко, І, 1957, 102); * Образно. «О не журись через край: Ще на життя не світало. Другому зіркою сяй!» Так її серце казало (Олесь, Вибр., 1958, 397). | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 88. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Світати1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Світати2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Світати3|x140px]] | ||
Версія за 10:23, 17 листопада 2015
Світати, -тає, гл. безл. Свѣтать, разсвѣтать. Світає, край неба палає. Шевч. Ой без милого соловейка і світ не світає. Мет. 5.
Сучасні словники
===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) === СВІТАТИ, ає, недок. 1. Ставати світлішим, яснішим на світанку; розсвітати. — Миколо, мій голубе сизий! — сказала Мокрина. — Чи воря світає на небі, чи сонце грає чи ніч вкриває землю, — думка про тебе тліє в моєму серці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 240); Поблідли зорі. День світає (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 98); * Образно. В душі моїй щось грало і світало, Було в ній щось дорожче над алмаз (Іван Франко, XIII, 1954, 322).
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Світ світа́є див. світ1. 2. безос. Наставати (про світанок); розвиднятися. І смеркає, і світає, День божий минає, І знову люд потомлений, І все спочиває (Шевч., І, 1963, 329); Вже надворі стало світати (Н.-Лев., II, 1956, 285);Світало, як проїздили Вітрову Балку (Головко, І, 1957, 102); * Образно. «О не журись через край: Ще на життя не світало. Другому зіркою сяй!» Так її серце казало (Олесь, Вибр., 1958, 397). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 88.
Ілюстрації
|
|
x140px |
