Відмінності між версіями «Сватач»
(Створена сторінка: '''Сватач, -ча, '''''м. ''Женихъ. Св. Л. 278. О. 1861. XI. Св. 49. ''Такий мі ся сватач уняв, што не моя руня; ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Сватач, -ча, '''''м. ''Женихъ. Св. Л. 278. О. 1861. XI. Св. 49. ''Такий мі ся сватач уняв, што не моя руня; не моєї руні, не моєї версти, женитися било Янче, сіма роки перше: ''Гол. VI. 507. ''Сватали ї три сватачі. А їго кортіло за всіх дати, бо всі добрі ґазди. ''Гн. II. 53. Ум. '''Сватаче́нько. '''''Ой надійшли сватаченьки попід береженьки, я гадала, що до мене, та вмила ноженьки. ''Фр. Пр. 17. | '''Сватач, -ча, '''''м. ''Женихъ. Св. Л. 278. О. 1861. XI. Св. 49. ''Такий мі ся сватач уняв, што не моя руня; не моєї руні, не моєї версти, женитися било Янче, сіма роки перше: ''Гол. VI. 507. ''Сватали ї три сватачі. А їго кортіло за всіх дати, бо всі добрі ґазди. ''Гн. II. 53. Ум. '''Сватаче́нько. '''''Ой надійшли сватаченьки попід береженьки, я гадала, що до мене, та вмила ноженьки. ''Фр. Пр. 17. | ||
[[Категорія:Св]] | [[Категорія:Св]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | СВА́ТАЧ, а, чол., розм. | ||
| + | 1. Той, хто сватається. Перший сватач був син статечної попівської родини. Родичі були раді його сватанню, і дівчина не мала що йому закинути (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 7); Серед того гамузу (так звав Майдан усіх, що залицялися до Хими) Андрій Коваль посідлав чільне місце. Поштові чиновники, телеграфісти та й приїжджі сватачі... Ніхто не міг так заспівати, як Андрій (Яків Качура, II, 1958, 9). | ||
| + | 2. Те саме, що сват 1 1. Приготувалися сватачі в дорогу, а з молодим рушило й військо, аби родина нареченої одразу побачила, що царський син (Три золоті слова, 1968, 34). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 67. | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | Сватач, -ча, м. Женихъ. Св. Л. 278. О. 1861. XI. Св. 49. Такий мі ся сватач уняв, што не моя руня; не моєї руні, не моєї версти, женитися било Янче, сіма роки перше: Гол. VI. 507. Сватали ї три сватачі. А їго кортіло за всіх дати, бо всі добрі ґазди. Гн. II. 53. Ум. Сватаче́нько. Ой надійшли сватаченьки попід береженьки, я гадала, що до мене, та вмила ноженьки. Фр. Пр. 17. | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | СВА́ТАЧ, а, ч., розм. | ||
| + | 1. Той, хто сватається. Перший сватач був син статечної попівської родини. Родичі були раді його сватанню, і дівчина не мала що йому закинути (Кобр., Вибр., 1954, 7); Серед того гамузу (так звав Майдан усіх, що залицялися до Хими) Андрій Коваль посідав чільне місце. Поштові чиновники, телеграфісти та й приїжджі сватачі… Ніхто не міг так заспівати, як Андрій (Кач., II, 1958, 9). | ||
| + | 2. Те саме, що сват1 1. Приготувалися сватачі в дорогу, а з молодим рушило й військо, аби родина нареченої одразу побачила, що царський син (Три золоті сл., 1968, 34). | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 67. | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | сватач | ||
| + | • 1сватач — а, ч., розм. 1) Той, хто сватається. 2) Те саме, що сват I 1) … | ||
| + | Український тлумачний словник | ||
| + | • 2сватач — іменник чоловічого роду, істота розм … | ||
| + | Орфографічний словник української мови | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Сватач.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Сватач1.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Сватач2.jpg |x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| 3aTeawerglo}} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 00:48, 2 листопада 2021
Сватач, -ча, м. Женихъ. Св. Л. 278. О. 1861. XI. Св. 49. Такий мі ся сватач уняв, што не моя руня; не моєї руні, не моєї версти, женитися било Янче, сіма роки перше: Гол. VI. 507. Сватали ї три сватачі. А їго кортіло за всіх дати, бо всі добрі ґазди. Гн. II. 53. Ум. Сватаче́нько. Ой надійшли сватаченьки попід береженьки, я гадала, що до мене, та вмила ноженьки. Фр. Пр. 17.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СВА́ТАЧ, а, чол., розм. 1. Той, хто сватається. Перший сватач був син статечної попівської родини. Родичі були раді його сватанню, і дівчина не мала що йому закинути (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 7); Серед того гамузу (так звав Майдан усіх, що залицялися до Хими) Андрій Коваль посідлав чільне місце. Поштові чиновники, телеграфісти та й приїжджі сватачі... Ніхто не міг так заспівати, як Андрій (Яків Качура, II, 1958, 9). 2. Те саме, що сват 1 1. Приготувалися сватачі в дорогу, а з молодим рушило й військо, аби родина нареченої одразу побачила, що царський син (Три золоті слова, 1968, 34). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 67.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Сватач, -ча, м. Женихъ. Св. Л. 278. О. 1861. XI. Св. 49. Такий мі ся сватач уняв, што не моя руня; не моєї руні, не моєї версти, женитися било Янче, сіма роки перше: Гол. VI. 507. Сватали ї три сватачі. А їго кортіло за всіх дати, бо всі добрі ґазди. Гн. II. 53. Ум. Сватаче́нько. Ой надійшли сватаченьки попід береженьки, я гадала, що до мене, та вмила ноженьки. Фр. Пр. 17.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
СВА́ТАЧ, а, ч., розм. 1. Той, хто сватається. Перший сватач був син статечної попівської родини. Родичі були раді його сватанню, і дівчина не мала що йому закинути (Кобр., Вибр., 1954, 7); Серед того гамузу (так звав Майдан усіх, що залицялися до Хими) Андрій Коваль посідав чільне місце. Поштові чиновники, телеграфісти та й приїжджі сватачі… Ніхто не міг так заспівати, як Андрій (Кач., II, 1958, 9). 2. Те саме, що сват1 1. Приготувалися сватачі в дорогу, а з молодим рушило й військо, аби родина нареченої одразу побачила, що царський син (Три золоті сл., 1968, 34). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 67.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
сватач • 1сватач — а, ч., розм. 1) Той, хто сватається. 2) Те саме, що сват I 1) … Український тлумачний словник • 2сватач — іменник чоловічого роду, істота розм … Орфографічний словник української мови
Ілюстрації
|
|
|
