Відмінності між версіями «Рвонутися»
(Створена сторінка: '''Рвону́тися, -ну́ся, -не́шся, '''''гл. ''Рвануться, порывисто броситься. ''Чорт як рвонеться, т...) |
(опис слова, доповнення) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Рвону́тися, -ну́ся, -не́шся, '''''гл. ''Рвануться, порывисто броситься. ''Чорт як рвонеться, тільки пил схватився. ''Рудч. Ск. II. 23. | '''Рвону́тися, -ну́ся, -не́шся, '''''гл. ''Рвануться, порывисто броситься. ''Чорт як рвонеться, тільки пил схватився. ''Рудч. Ск. II. 23. | ||
| + | '''РВОНУТИСЯ''', нуся, нешся, док., однокр. | ||
| + | 1. Різко, гучно пролунати (про звуки). Рвонувся акорд і порвався (Нечуй-Левицький, III, 1956, 305); Рвонулося розкотисте «ура-а!» І вщухло враз (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 388). | ||
| + | 2. Зробити різкий, поривчастий рух, намагаючись звільнитися від кого-, чого-небудь. Корова рвонулася. Але міцно тримає за вірьовку продавець (Гнат Хоткевич, I, 1966, 137); Сахно рвонулася з свого ложа. Але пута міцно держали їй руки й ноги (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 93). | ||
| + | 3. Відокремитися, відділитися від чого-небудь; зірватися. Двері в келію неначе рвонулись і одскочили, неначе в двері бурхнула буря... (Нечуй-Левицький, III, 1956, 371); Її окуляри рвонулись із носа і полетіли вгору... (Остап Вишня, I, 1956, 407). | ||
| + | 4. Розлетітися, розірватися на частини, осколки від вибуху; вибухнути. Рвонулась міна. Хата — в повітря. І тільки піч із темним димарем осталась (Олександр Довженко, III, 1960, 390). | ||
| + | 5. розм. Поривчасто, різко рушити, раптово почати рух. Утік не втік, думаю, а побігти можна, а я дуже прудкий; — рвонувсь та навтікача, біжу, а тут рівчак (Олекса Стороженко, I, 1957, 110); Галопом рвонулись поміщицькі коні... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 204); Над Матвіївською затокою знову злетіла ракета, і дві вісімки рвонулися зі старту (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 35); Михайло рвонувся з місця і, мало не спотикаючись, пройшов до столу приймальної комісії (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 59); | ||
| + | // Вирушити, кинутися, помчати куди-небудь. Кінь закрутився дзигою, а потім враз рвонувся вперед і стрілою полетів до нас (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 11); Вискнули собаки, підхопивши нарти, рвонулися навздогін за оленем (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 41); Танки з кількох сторін рвонулися в навальну нічну атаку (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 353); Іванко хвилюється. Коли б міг, він сам би один рвонувся на кріпость і там би схопив Бенедикта (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 112); * Образно. Чорний дим і іскри рвонулися з-під ковша (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 236). | ||
[[Категорія:Рв]] | [[Категорія:Рв]] | ||
Версія за 19:27, 25 листопада 2017
Рвону́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Рвануться, порывисто броситься. Чорт як рвонеться, тільки пил схватився. Рудч. Ск. II. 23. РВОНУТИСЯ, нуся, нешся, док., однокр. 1. Різко, гучно пролунати (про звуки). Рвонувся акорд і порвався (Нечуй-Левицький, III, 1956, 305); Рвонулося розкотисте «ура-а!» І вщухло враз (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 388). 2. Зробити різкий, поривчастий рух, намагаючись звільнитися від кого-, чого-небудь. Корова рвонулася. Але міцно тримає за вірьовку продавець (Гнат Хоткевич, I, 1966, 137); Сахно рвонулася з свого ложа. Але пута міцно держали їй руки й ноги (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 93). 3. Відокремитися, відділитися від чого-небудь; зірватися. Двері в келію неначе рвонулись і одскочили, неначе в двері бурхнула буря... (Нечуй-Левицький, III, 1956, 371); Її окуляри рвонулись із носа і полетіли вгору... (Остап Вишня, I, 1956, 407). 4. Розлетітися, розірватися на частини, осколки від вибуху; вибухнути. Рвонулась міна. Хата — в повітря. І тільки піч із темним димарем осталась (Олександр Довженко, III, 1960, 390). 5. розм. Поривчасто, різко рушити, раптово почати рух. Утік не втік, думаю, а побігти можна, а я дуже прудкий; — рвонувсь та навтікача, біжу, а тут рівчак (Олекса Стороженко, I, 1957, 110); Галопом рвонулись поміщицькі коні... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 204); Над Матвіївською затокою знову злетіла ракета, і дві вісімки рвонулися зі старту (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 35); Михайло рвонувся з місця і, мало не спотикаючись, пройшов до столу приймальної комісії (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 59); // Вирушити, кинутися, помчати куди-небудь. Кінь закрутився дзигою, а потім враз рвонувся вперед і стрілою полетів до нас (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 11); Вискнули собаки, підхопивши нарти, рвонулися навздогін за оленем (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 41); Танки з кількох сторін рвонулися в навальну нічну атаку (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 353); Іванко хвилюється. Коли б міг, він сам би один рвонувся на кріпость і там би схопив Бенедикта (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 112); * Образно. Чорний дим і іскри рвонулися з-під ковша (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 236).
