Відмінності між версіями «Рахування»
(Створена сторінка: '''Рахува́ння, -ня, '''''с. ''Вычисленіе, исчисленіе. ''Рахування не в поминання! Коли ж небудь т...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Рахува́ння, -ня, '''''с. ''Вычисленіе, исчисленіе. ''Рахування не в поминання! Коли ж небудь треба да по нас поминки робити. ''Макс. | '''Рахува́ння, -ня, '''''с. ''Вычисленіе, исчисленіе. ''Рахування не в поминання! Коли ж небудь треба да по нас поминки робити. ''Макс. | ||
[[Категорія:Ра]] | [[Категорія:Ра]] | ||
| + | РАХУВА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням рахувати 1, 2, 7 і рахуватися 1. — Василю Васильовичу, — пролунав знайомий голос Ольги Павлівни, завуча школи. Береза здригнувся, ніби застали його за рахуванням крадених грошей (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 265); Після таких розглядин та рахування самої з собою вона перелякалась своїх думок... (Панас Мирний, I, 1949, 398). | ||
| + | |||
| + | Рахувати -ую, -уєш. | ||
| + | Називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму тощо: рахувати секунди, хлопчик вже вміє рахувати, рахувати гроші. Я ще до школи навчився не тільки читати й писати, а й рахувати (А.Дімаров). Значень "розраховувати на когось, щось", "вважати" це слово не має. | ||
| + | |||
| + | РАХУВАТИ, ую, уєш, недок. | ||
| + | 1. неперех. Вимовляти, називати числа в послідовному порядку (під час підрахунку). Санітар.. почав думкою рахувати: один, два, три, чотири, п'ять, шість... Відраховував секунди (Микола Трублаїні, I, 1955, 47); — Рахую до трьох, — сказав я, — забирайтесь моментально за борт (Юрій Яновський, II, 1958, 164); | ||
| + | // Ритмічно повторюючи числа, відмірювати такт (у музиці, танці, під час ходьби і т. ін.); | ||
| + | // Знати назви і послідовність чисел у певних межах. — Василю, — говорить малий Мирон до малого Василя, — ти доки вмієш рахувати? (Іван Франко, I, 1955, 231); | ||
| + | // Уміти виконувати арифметичні дії з числами. Хлопчик Андрійко не вмів рахувать, Ні віднімать, ані додавать (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 25). | ||
| + | 2. перех. і без додатка. Визначати кількість, суму. Вона повернулась до стіни і почала рахувати пальцем крапочки на перському килимі (Леся Українка, III, 1952, 697); Два сержанти зупинили колону, почали рахувати людей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 346); Рахувати гроші; | ||
| + | // Вести які-небудь підрахунки. Він собі своє рахував, а я своє, та й таки на моїм стало (Іван Франко, II, 1950, 20); Часом він діловито щось собі мимрив, загинав пальці й рахував. — Один — двадцять п'ять, за двох — півсотні, за десять буде триста без п'ятдесят... та ще одежа... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 193). | ||
| + | 3. перех. Вести початок чого-небудь від чогось. Вона навіть рахувала день свій з тої хвилі, коли могла врешті бути з о. Василем (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 328). | ||
| + | 4. перех. Враховувати, включати кого-, що-небудь. Просив би звістити, які саме новели мої гадаєте помістити в другому томикові, рахуючи нове оповідання (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 209); | ||
| + | // Брати до уваги когось, щось. Шевченко взагалі нікого й нічого не перекладав, принаймні до нас не дійшли його переклади, якщо не рахувати уривків із «Слова о полку Ігоревім» (Максим Рильський, III, 1956, 186). | ||
| + | 5. неперех., на кого — що, розм. Надіятися, розраховувати на кого-, що-небудь у своїх діях, планах і т. ін. — Ти, може, рахуєш на те, що вийдеш заміж? (Лесь Мартович, Тв., 1954, 338); Звістіть, коли ласка, на яке число примірників книжки можу рахувати? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 209); Я ревно притягатиму других до роботи над словником, і взагалі Ви можете на мене рахувати (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 565). | ||
| + | 6. перех., за кого—що, ким, чим, розм. Те саме, що вважати. Рахувати його [хазяїна кав'ярні] за постійного члена нашої сімки важко (Юрій Яновський, II, 1958, 99). | ||
| + | 7. неперех., розм. Думати, розмірковувати над чим-небудь. [Кнуриха:] Все знаєш, рахує [Василь] про діла людські і мучиться, що не по правді народ живе (Панас Мирний, V, 1955, 91); [Свічка:] Погано ж ти рахуєш, воєводо, Коли життя за грамоту даєш (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 220); | ||
| + | // із спол. що. Ґрунтуючись на чомусь, робити певний висновок, певне припущення з приводу кого-, чого-небудь. Роздумав собі [Гринько] так, що ожениться з Варварою, бо вона має хатчину й городець. Рахував, що на бульбу й капусту вистане [вистачить] їм ґрунту (Лесь Мартович, Тв., 1954, 318); Він рахував, що як письменний Зінько пристане до його, то вони вдвох таке заведуть, що ну! (Борис Грінченко, II, 1963, 347). | ||
| + | 8. у знач. вставн. сл., неперех., рідко. Уживається для підтвердження певної думки. — І піп, рахувати — свячена особа, а він, як якийсь казав, важить на моє добро (Лесь Мартович, Тв., 1954, 286). | ||
| + | [[Файл:L941190.jpg|міні]] | ||
| + | [[Файл:Рахувати.jpg|міні]] | ||
Поточна версія на 22:44, 24 березня 2016
Рахува́ння, -ня, с. Вычисленіе, исчисленіе. Рахування не в поминання! Коли ж небудь треба да по нас поминки робити. Макс. РАХУВА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням рахувати 1, 2, 7 і рахуватися 1. — Василю Васильовичу, — пролунав знайомий голос Ольги Павлівни, завуча школи. Береза здригнувся, ніби застали його за рахуванням крадених грошей (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 265); Після таких розглядин та рахування самої з собою вона перелякалась своїх думок... (Панас Мирний, I, 1949, 398).
Рахувати -ую, -уєш.
Називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму тощо: рахувати секунди, хлопчик вже вміє рахувати, рахувати гроші. Я ще до школи навчився не тільки читати й писати, а й рахувати (А.Дімаров). Значень "розраховувати на когось, щось", "вважати" це слово не має.
РАХУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. неперех. Вимовляти, називати числа в послідовному порядку (під час підрахунку). Санітар.. почав думкою рахувати: один, два, три, чотири, п'ять, шість... Відраховував секунди (Микола Трублаїні, I, 1955, 47); — Рахую до трьох, — сказав я, — забирайтесь моментально за борт (Юрій Яновський, II, 1958, 164); // Ритмічно повторюючи числа, відмірювати такт (у музиці, танці, під час ходьби і т. ін.); // Знати назви і послідовність чисел у певних межах. — Василю, — говорить малий Мирон до малого Василя, — ти доки вмієш рахувати? (Іван Франко, I, 1955, 231); // Уміти виконувати арифметичні дії з числами. Хлопчик Андрійко не вмів рахувать, Ні віднімать, ані додавать (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 25). 2. перех. і без додатка. Визначати кількість, суму. Вона повернулась до стіни і почала рахувати пальцем крапочки на перському килимі (Леся Українка, III, 1952, 697); Два сержанти зупинили колону, почали рахувати людей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 346); Рахувати гроші; // Вести які-небудь підрахунки. Він собі своє рахував, а я своє, та й таки на моїм стало (Іван Франко, II, 1950, 20); Часом він діловито щось собі мимрив, загинав пальці й рахував. — Один — двадцять п'ять, за двох — півсотні, за десять буде триста без п'ятдесят... та ще одежа... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 193). 3. перех. Вести початок чого-небудь від чогось. Вона навіть рахувала день свій з тої хвилі, коли могла врешті бути з о. Василем (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 328). 4. перех. Враховувати, включати кого-, що-небудь. Просив би звістити, які саме новели мої гадаєте помістити в другому томикові, рахуючи нове оповідання (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 209); // Брати до уваги когось, щось. Шевченко взагалі нікого й нічого не перекладав, принаймні до нас не дійшли його переклади, якщо не рахувати уривків із «Слова о полку Ігоревім» (Максим Рильський, III, 1956, 186). 5. неперех., на кого — що, розм. Надіятися, розраховувати на кого-, що-небудь у своїх діях, планах і т. ін. — Ти, може, рахуєш на те, що вийдеш заміж? (Лесь Мартович, Тв., 1954, 338); Звістіть, коли ласка, на яке число примірників книжки можу рахувати? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 209); Я ревно притягатиму других до роботи над словником, і взагалі Ви можете на мене рахувати (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 565). 6. перех., за кого—що, ким, чим, розм. Те саме, що вважати. Рахувати його [хазяїна кав'ярні] за постійного члена нашої сімки важко (Юрій Яновський, II, 1958, 99). 7. неперех., розм. Думати, розмірковувати над чим-небудь. [Кнуриха:] Все знаєш, рахує [Василь] про діла людські і мучиться, що не по правді народ живе (Панас Мирний, V, 1955, 91); [Свічка:] Погано ж ти рахуєш, воєводо, Коли життя за грамоту даєш (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 220); // із спол. що. Ґрунтуючись на чомусь, робити певний висновок, певне припущення з приводу кого-, чого-небудь. Роздумав собі [Гринько] так, що ожениться з Варварою, бо вона має хатчину й городець. Рахував, що на бульбу й капусту вистане [вистачить] їм ґрунту (Лесь Мартович, Тв., 1954, 318); Він рахував, що як письменний Зінько пристане до його, то вони вдвох таке заведуть, що ну! (Борис Грінченко, II, 1963, 347). 8. у знач. вставн. сл., неперех., рідко. Уживається для підтвердження певної думки. — І піп, рахувати — свячена особа, а він, як якийсь казав, важить на моє добро (Лесь Мартович, Тв., 1954, 286).
