Відмінності між версіями «Поберегти»
(Створена сторінка: '''Поберегти, -ся. '''См. '''Поберігати, -ся. ''' Категорія:По) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Поберегти, -ся. '''См. '''Поберігати, -ся. ''' | '''Поберегти, -ся. '''См. '''Поберігати, -ся. ''' | ||
[[Категорія:По]] | [[Категорія:По]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''ПОБЕРЕГТИ''', ежу, ежеш; мин. ч. поберіг, регла, ло; док., перех. | ||
| + | |||
| + | 1. Не допустити даремного витрачання чого-небудь; приберегти. [Бугров:] Киньте [стріляти], поручику, побережіть набої (Іван Микитенко, I, 1957, 293). | ||
| + | |||
| + | 2. Поставитися дбайливо до кого-, чого-небудь, запобігаючи чомусь. Марію я просто жалів, як молоде, наївне дівча. Волів поберегти її від Івана (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 50). | ||
| + | <br /> | ||
| + | // Поберегти себе — те саме, що поберегтися 1. [Бичок:] Гріх тобі так за одною дитиною піклуватися.., а про других забувати, а у тебе ще їх трійко, треба поберегти себе задля того дріб'язку (Марко Кропивницький, I, 1958, 467). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 610. | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | • поберегти — дієслово доконаного виду | Орфографічний словник української мови | ||
| + | <br /> | ||
| + | • поберегти — ежу/, еже/ш; мин. ч. побері/г, регла/, регло/; док., перех. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Поберегти.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Поберегти3.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| 4hqeKDPyUaQ}} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 22:46, 12 листопада 2021
Поберегти, -ся. См. Поберігати, -ся.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПОБЕРЕГТИ, ежу, ежеш; мин. ч. поберіг, регла, ло; док., перех.
1. Не допустити даремного витрачання чого-небудь; приберегти. [Бугров:] Киньте [стріляти], поручику, побережіть набої (Іван Микитенко, I, 1957, 293).
2. Поставитися дбайливо до кого-, чого-небудь, запобігаючи чомусь. Марію я просто жалів, як молоде, наївне дівча. Волів поберегти її від Івана (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 50).
// Поберегти себе — те саме, що поберегтися 1. [Бичок:] Гріх тобі так за одною дитиною піклуватися.., а про других забувати, а у тебе ще їх трійко, треба поберегти себе задля того дріб'язку (Марко Кропивницький, I, 1958, 467).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 610.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
• поберегти — дієслово доконаного виду | Орфографічний словник української мови
• поберегти — ежу/, еже/ш; мин. ч. побері/г, регла/, регло/; док., перех.
Ілюстрації
|
|
