Відмінності між версіями «Пикатий»
(Створена сторінка: '''Пикатий, -а, -е. '''Мордатый. ''Мов кабани годовані, пикаті, пузаті. ''Ном. № 8633. [[Категорія:П...) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | + | ==Сучасні словники== | |
− | [[Категорія: | + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== |
+ | ПИКА́ТИЙ, а, е. | ||
+ | 1. зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. — Козаки тоді бились із ляхами понад Случчю, понад Горинню да топились по багнах, а ви з своїми пикатими бурмистрами давай викроювати щонайкращі поля та сіножаті! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 128); — Хазяїн — лисий такий, пикатий, як визвіриться на мене: а йди сюди (Степан Васильченко, I, 1959, 279); На стінах портрети — весь бюргерський рід: Пикаті, пузаті, пихаті, — арійці!.. (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 295). | ||
+ | 2. розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. Поза столом сидить.. сквапний чоловічок..: сивоусий, пикатий, броватий, очима, як списом, пройма (Марко Вовчок, VI, 1956, 281); Лін роздумував, чом не похожі ці солдати на тих молодих, лиховусих, струнках і пикатих із шаблями, на конях (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 90); | ||
+ | // перен. З круглими, опуклими боками (про предмети). Гнат з Настею лишились самі в світлиці. Лише пикатий самовар клекотів на столі та, немов надувшись, випускав пару (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 57). | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 351. | ||
+ | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
+ | Пикатий, -а, -е. Мордатый. Мов кабани годовані, пикаті, пузаті. | ||
+ | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
+ | ПИКА́ТИЙ, а, е. | ||
+ | 1. зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. — Козаки тоді бились із ляхами понад Случчю, понад Горинню да топились по багнах, а ви з своїми пикатими бурмистрами давай викроювати щонайкращі поля та сіножаті! (П. Куліш, Вибр., 1969, 128); — Хазяїн — лисий такий, пикатий, як визвіриться на мене: а йди сюди (Вас., І, 1959, 279); На стінах портрети — весь бюргерський рід: Пикаті, пузаті, пихаті, — арійці!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 295). | ||
+ | 2. розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. Поза столом сидить.. сквапний чоловічок..: сивоусий, пикатий, броватий, очима, як списом, пройма (Вовчок, VI, 1956, 281); Він роздумував, чом не похожі ці солдати на тих молодих, лиховусих, струнких і пикатих із шаблями, на конях (Гонч., Вибр., 1959, 90); // перен. З круглими, опуклими боками (про предмети). Гнат з Настею лишились самі в світлиці. Лише пикатий самовар клекотів на столі та, немов надувшись, випускав пару (Коцюб., І, 1955, 57). | ||
+ | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 351. | ||
+ | ==Іноземні словники== | ||
+ | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
+ | пикатий | ||
+ | -а, -е. | ||
+ | 1) зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. | ||
+ | 2) розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. || перен. З круглими, опуклими боками (про предмети). | ||
+ | |||
+ | Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005. | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Прямець.PNG|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Прямець1.png|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Прямець2.png|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | ==Цікаві факти== | ||
+ | ===[https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE_%D0%BF%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B9]=== | ||
+ | ==Див. також== | ||
+ | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
+ | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9F%D0%B8%D0%BA%D0%B0]=== | ||
+ | 1 | ||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2017 року]] |
Версія за 19:33, 25 листопада 2017
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПИКА́ТИЙ, а, е. 1. зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. — Козаки тоді бились із ляхами понад Случчю, понад Горинню да топились по багнах, а ви з своїми пикатими бурмистрами давай викроювати щонайкращі поля та сіножаті! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 128); — Хазяїн — лисий такий, пикатий, як визвіриться на мене: а йди сюди (Степан Васильченко, I, 1959, 279); На стінах портрети — весь бюргерський рід: Пикаті, пузаті, пихаті, — арійці!.. (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 295). 2. розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. Поза столом сидить.. сквапний чоловічок..: сивоусий, пикатий, броватий, очима, як списом, пройма (Марко Вовчок, VI, 1956, 281); Лін роздумував, чом не похожі ці солдати на тих молодих, лиховусих, струнках і пикатих із шаблями, на конях (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 90); // перен. З круглими, опуклими боками (про предмети). Гнат з Настею лишились самі в світлиці. Лише пикатий самовар клекотів на столі та, немов надувшись, випускав пару (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 57). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 351.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Пикатий, -а, -е. Мордатый. Мов кабани годовані, пикаті, пузаті.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ПИКА́ТИЙ, а, е. 1. зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. — Козаки тоді бились із ляхами понад Случчю, понад Горинню да топились по багнах, а ви з своїми пикатими бурмистрами давай викроювати щонайкращі поля та сіножаті! (П. Куліш, Вибр., 1969, 128); — Хазяїн — лисий такий, пикатий, як визвіриться на мене: а йди сюди (Вас., І, 1959, 279); На стінах портрети — весь бюргерський рід: Пикаті, пузаті, пихаті, — арійці!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 295). 2. розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. Поза столом сидить.. сквапний чоловічок..: сивоусий, пикатий, броватий, очима, як списом, пройма (Вовчок, VI, 1956, 281); Він роздумував, чом не похожі ці солдати на тих молодих, лиховусих, струнких і пикатих із шаблями, на конях (Гонч., Вибр., 1959, 90); // перен. З круглими, опуклими боками (про предмети). Гнат з Настею лишились самі в світлиці. Лише пикатий самовар клекотів на столі та, немов надувшись, випускав пару (Коцюб., І, 1955, 57). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 351.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
пикатий -а, -е. 1) зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. 2) розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. || перен. З круглими, опуклими боками (про предмети).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Ілюстрації
|
![]() |
![]() |
Медіа
Цікаві факти
[1]
Див. також
Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка
[2]
1