Відмінності між версіями «Жидюк»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 3: Рядок 3:
  
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
Жид (з італ. giudeo[1], з лат. judaeus — від гебр. імені Юда, що означає «славетний», «хвалений»[2]; заст. жидови́н[3] — від староцерк.-слов. жидовинъ[4]) — застаріла та діалектна[5][6][7] назва євреїв в українській мові. Традиційний слов'янський етнонім для позначення євреїв[8][9][10][11][12]. Загальновживаним і політично коректним вважається етнонім «єврей»[2].
+
Жид (з італ. giudeo, з лат. judaeus — від гебр. імені Юда, що означає «славетний», «хвалений»; заст. жидови́н — від староцерк.-слов. жидовинъ) — застаріла та діалектна назва євреїв в українській мові. Традиційний слов'янський етнонім для позначення євреїв. Загальновживаним і політично коректним вважається етнонім «єврей».
  
Вживання цього етноніма в радянський час стало вважатися образливим[13][9][14][5][7], головним чином через тривалий вплив російської мови і перебування України у складі Російської імперії та СРСР. У регіонах України, які були під меншим впливом російської мови через тривале перебування у складі Речі Посполитої, Австро-Угорської імперії, Польської Республіки (1918—1939) та інших країн, збереглося традиційне українське необразливе[10] використання цього етноніма для означення євреїв[6]. Вживалося також у творах класиків української літератури та народних прислів'ях[15][16].
+
Вживання цього етноніма в радянський час стало вважатися образливим, головним чином через тривалий вплив російської мови і перебування України у складі Російської імперії та СРСР. У регіонах України, які були під меншим впливом російської мови через тривале перебування у складі Речі Посполитої, Австро-Угорської імперії, Польської Республіки (1918—1939) та інших країн, збереглося традиційне українське необразливе використання цього етноніма для означення євреїв. Вживалося також у творах класиків української літератури та народних прислів'ях.
  
 
Термін «жид» також вживається у працях істориків, зокрема російських, коли термін «єврей» є анахронізмом.
 
Термін «жид» також вживається у працях істориків, зокрема російських, коли термін «єврей» є анахронізмом.

Поточна версія на 00:47, 10 квітня 2026

Жидюк, -ка, м. Жидокъ, еврейчикъ. Заклинає жидюка. Рудан. І. 62.

Сучасні словники

Жид (з італ. giudeo, з лат. judaeus — від гебр. імені Юда, що означає «славетний», «хвалений»; заст. жидови́н — від староцерк.-слов. жидовинъ) — застаріла та діалектна назва євреїв в українській мові. Традиційний слов'янський етнонім для позначення євреїв. Загальновживаним і політично коректним вважається етнонім «єврей».

Вживання цього етноніма в радянський час стало вважатися образливим, головним чином через тривалий вплив російської мови і перебування України у складі Російської імперії та СРСР. У регіонах України, які були під меншим впливом російської мови через тривале перебування у складі Речі Посполитої, Австро-Угорської імперії, Польської Республіки (1918—1939) та інших країн, збереглося традиційне українське необразливе використання цього етноніма для означення євреїв. Вживалося також у творах класиків української літератури та народних прислів'ях.

Термін «жид» також вживається у працях істориків, зокрема російських, коли термін «єврей» є анахронізмом.

Ілюстрації

0-1-.jpg 0-1222-.jpg

Медіа

Див. також

https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/818/file.pdf

Джерела та література

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B8%D0%B4

Зовнішні посилання

https://rohatynjewishheritage.org/uk/education/resources/whats-in-a-word/