Відмінності між версіями «Дідич»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 48: | Рядок 48: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|tpdmvJW8vGs}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Версія за 12:43, 23 жовтня 2025
Дідич, -ча, м. Помѣщикъ, владѣтель. Коли хочеш дідичем на Вкраїні сидіти, то перше всього вези сюди огненну бронь да сип замочок кругом будинків. Хата. 136. Оттам стояв дворець красний, а в ньому роскоші, там жив дідич дуже добрий все роздає гроші. ЗОЮР. II. 85.
ДІ́ДИЧ, а, чол., іст. Те саме, що поміщик; великий землевласник. Моя мати була кріпачка Сорочинського дідича Черниша (Володимир Самійленко, II, 1958, 409); Дідич у нас був багатющий (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 6).
Зміст
Сучасні словники
Великий тлумачний словник Української мови
Те саме, що поміщик; великий землевласник.
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
— поміщик [1;46-2;47]
— поміщик, великий землевласник [46-1;51]
— поміщик-дворянин, спадковий власник маєтку [44-2]
— землевласник [55]
Ілюстрації
.jpg)
|
|
|
