Відмінності між версіями «Кисличка»

Версія за 20:05, 13 квітня 2025

Кисличка, -ки, ж. 1) Ум. отъ кислиця. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. № 125. Почала рости в лісовій гущавині дика кисличка (Ів., Опов., 1949, 172); - Ходім же тепер укупі додому та в перекупки купим кисличок (Кв.-Осн., II, 1956, 36). У народі кислицю називають «заяча капуста». «Кисличка» - це українська народна казка, яка належить до типу чарівних казок. Вона розповідає про добру дівчинку, яку мачуха відправляє до лісу по кислицю. В лісі дівчина зустрічає добрих істот, які нагороджують її за доброту, а її мачуха, дізнавшись про це, посилає свою рідну доньку, але та поводиться негарно і отримує покарання.

Бібліотека української літератури

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5489

‘’’Знаєте, дітки, що? Ви ніколи не плачте! А то раз одна дівчинка гуляла в лісі з братиком, посварилась і гірко заплакала. Сльози кап-кап та на землю, та на насіннячко, що там лежало, та такі гіркі сльози! От і виросла з того насіннячка гірка та терпка кисличка.’’’

Укрліт.org

http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BA%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F

‘’’ Кисли́ці розво́дити — плакати жаліючись; скиглити, хникати. — У твої роки я на заводі працював по десять годин. А ти? Не розводь кислиці! — Віктор тер очі, схлипував (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 28).’’’

Поетичні майстерні

https://maysterni.com/publication.php?id=18888

ʼʼʼКисличка Чи назбирали ми грибів? - не пам`ятаю... Та пам`ятаю осінь золоту: Ловили листя на льоту, Немов пташок У Раї. Як ті Адам і Єва ми були з тобою, А ліс осінній - наш грибний Едем: В тумані йдемо чи пливем - Немов у сні, Росою. І сонце сходило за тим осіннім лісом, Підпалюючи золото вогнем: Глодовим вогняним кущем Явивсь Господь... І тиша... Знайшли ми яблуньку і їли з того древа, Аби пізнати смак добра і зла: Мені кисличку ти дала... ... І їв Адам, І Єва.ʼʼʼ