Відмінності між версіями «Лусь!»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos_29143951-stock-photo-broken-branch.jpg]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 22:15, 10 квітня 2025
Лусь! меж. Выражающее: 1) Легкій трескъ, щелканіе, хлопаніе. Прилетіла гуска, крилечками луска. Таки лусь! таки лусь! прийди, серце Петрусь! Грин. III. 656. 2) Ударъ. Прийшов чоловік до вовка: лусь, лусь! кийком. Рудч. Ск. І. 21.
Значення
«Лусь!» — це вигук, що імітує різкий звук лопання, тріскання, вибуху або раптового удару. В українській мові належить до звуконаслідувальних слів.
Значення: Передає звук раптового розриву чогось — наприклад, коли: лопається кулька, тріскається гілка, лускає насіння. У розмовному мовленні може вживатися емоційно або жартівливо, щоб підкреслити неочікуваність чогось. Приклади: Натягнув гумку — і лусь! — порвалася. Кинув на сковорідку — лусь! — і розлетілося масло. Насінинка — лусь! — і лускає в роті.
Ілюстрації
|
