Відмінності між версіями «Ять»

Поточна версія на 08:44, 21 квітня 2025

Ѣ, ѣ («ять» — чоловічого роду) — літера у кириличному та глаголичному алфавітах. На теперішній час використовується лише у церковнослов'янській мові, в усіх цивільних варіантах кирилиці відсутня. В українському письмі вживалася до кінця XIX ст, у російському — до початку XX ст. У Болгарії та Закарпатті протрималася до 1945 року. У сучасній українській мові у словах на місці «ѣ» ([ě]) вимовляється у більшості випадків голосний [і] («і»).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ЯТЬ, ятя, ч. Назва літери (Ъ) церковнослов'янської й дореволюційної російської абетки, що позначала звук, який пізніше в українській мові розвинувся в «і». Скільки літ, не зна ніхто - П'ятдесят чи може сто. Бо і тих, що вже старі. До колишнім букварі Він учив читать, писать Через іжицю і ять (Воронько, Тепло.., 1959, 35).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання