Відмінності між версіями «П’янчити»

Поточна версія на 17:27, 21 квітня 2024

П’янчити, -чу, -чиш, гл. Це означає дію, коли людина п'є. Тобто, під час випиванння алкоголю - п'янчить. Зазвичай, це відбувається на постійній основі, і тоді ця людина буде вважатися тією, яка п'янчить своїм способом життя. Напиваться, пьянствовать. На сім світі грішили, горілкою п’янчили. Гн. II. 72.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Словник української мови в 11 томах (СУМ-11):

П'янчити, -чу, -єш, недок., перех. і неперех. 1. Уживати спиртні напої, пити (про людей). 2. Напоювати когось спиртними напоями. 3. Недоглядати, марнувати (час, життя). 4. Робити щось недбало, недбало, безладно.

Приклади з творів сучасних українських письменників:

"Тіні забутих предків" М. Коцюбинського: "Селяни після тяжкої роботи любили п'янчити і співати пісні." "Солодка Даруся" М. Матіос: "Він п'янчив і грав у карти, забувши про всі свої проблеми." "Забіг" Ю. Андруховича: "Він цілий день п'янчив і не пам'ятав, як опинився вдома."

Слово "п'янчити" походить від праслов'янського кореня пьjьnь, який має значення "пити", "напиватися", "бути п'яним". Цей корінь дав життя таким словам, як "п'яний", "п'янка", "п'янство".