Відмінності між версіями «Амбитний»
м (→Джерела та література) |
м (→Джерела та література) |
||
Рядок 28: | Рядок 28: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
− | 1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. | + | 1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. |
2. Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 38. | 2. Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 38. |
Поточна версія на 20:40, 17 квітня 2024
Амби́тний и амбі́тний, -а, -е.
Зміст
Сучасні словники
АМБІ́ТНИЙ, -а, -е. Самолюбний; гордий; честолюбний. Він був молодий іще, амбітний, бажав життя і його радощів (Фр., VII, І951, 333); І сам Карпо Цар, дарма, що був амбітний і гонористий, — раптом став благати Василя Івановича (Ю. Янов., II, 1958, 267).
Амбі́тний, -а, -е. Честолюбивый, тщеславный. Желех.
Ілюстрації
Медіа
Цікаво
Що таке амбіції? Поняття амбіцій тісно пов’язують із самореалізацією і втіленням намірів у дійсність. Вважається, що амбітна людина прагне задовольнити свої потреби, ніколи не залишає індивідуальних цілей. При цьому зовсім не обов’язково бути егоїстично налаштованої особистістю і забувати про інтереси оточуючих людей. Можна реалізовувати власні амбіції і при цьому залишатися чуйною й делікатною людиною.
Що таке амбіції? Перш за все, до амбіцій слід віднести індивідуальні прагнення та наміри. Коли у людини відсутні особисті амбіції, життя стає нудним і нецікавим. Амбіції дозволяють нам рости і розвиватися як особистості. Амбітна людина ніколи не дозволить собою маніпулювати, використовувати себе для чужих цілей і вигод. Наявні перемоги і досягнення позитивним чином впливають на формування нових амбіцій. Людина лише тоді починає відчувати себе впевнено, коли знає, що зможе досягти своїх планів і цілей. Амбіційність в характері передбачає, що особистість самостійна і незалежна.
Див. також
АМБІТНИЙ у словнику
Амбіції у психології
Тест "Наскільки ти амбітна?"
Джерела та література
1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.
2. Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 38.