Відмінності між версіями «Тирлувати»
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | [[Зображення:Тирлувати2.jpg]] | + | [[Зображення:Тирлувати2.jpg|x140px]] |
| − | [[Зображення:Тирлувати1.jpg]] | + | [[Зображення:Тирлувати1.jpg|x140px]] |
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 13:25, 14 квітня 2024
Тирлувати, -лую, -єш, гл. Останавливать и сбивать въ кучу стадо. Сим. 20.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ТИРЛУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех. Зупиняти, зганяти докупи стадо худоби для відпочинку, водопою тощо. Незабаром почнеться і літня спека. В такі години не можна овець тирлувати на сонці. Їм важко у товстих шубах, вони втрачають вагу (Радянська Україна, 16.V 1961, 2); * Образно. Вітер збирав хмаровиння, тирлуючи його, як вівчар отару (Літературна Україна, 4.VII 1967, 2. неперех. Відпочивати, збившись докупи (про худобу, звірів і т. ін.). В долині, за турецькими могилами, попереду своєї тіні, тирлує отара (Михайло Стельмах, I, 1962, 43); Підставивши вітрові плечі, почали просихати горби, на лисих шпилях яких тирлували зайці (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 158).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Академічний тлумачний словник української мови. Онлайн версія академічного тлумачного «Словника української мови» в 11 томах (1970–1980).
