Відмінності між версіями «Злосливо»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ЗЛОСЛИ́ВО. Присл. до злосливий. Природа так злосливо не наділила [Забейка] талантом (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 38); За хвилину він уже йшов обіч купцевого ішака, який, вигинаючись і злосливо похитуючи головою, підбігцем тягнув на собі клунки прядива й свого господаря (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 164). | |
| − | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. | + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 603. |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 10:43, 13 квітня 2024
Злосливо, нар. Зло, злобно, злостно. На мя злосливе чом поглядаєш? Гол. І. 362.
Зміст
Сучасні словники
ЗЛОСЛИ́ВО. Присл. до злосливий. Природа так злосливо не наділила [Забейка] талантом (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 38); За хвилину він уже йшов обіч купцевого ішака, який, вигинаючись і злосливо похитуючи головою, підбігцем тягнув на собі клунки прядива й свого господаря (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 164).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 603.
Ілюстрації
|
|
|
|
