Відмінності між версіями «Злосливо»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | |||
ЗЛОСТИ́ВО. Присл. до злостивий. Філіпчук злостиво усміхнувся. — Забавний ви, пане Завадко, перепрошую, що я так висловився! (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 137); На перших же десятках метрів від берега океанські хвилі злостиво карали мене (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 233); Не хочеться думати, що Василь лихий, що іронізує злостиво (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 47). | ЗЛОСТИ́ВО. Присл. до злостивий. Філіпчук злостиво усміхнувся. — Забавний ви, пане Завадко, перепрошую, що я так висловився! (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 137); На перших же десятках метрів від берега океанські хвилі злостиво карали мене (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 233); Не хочеться думати, що Василь лихий, що іронізує злостиво (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 47). | ||
Версія за 09:40, 13 квітня 2024
Злосливо, нар. Зло, злобно, злостно. На мя злосливе чом поглядаєш? Гол. І. 362.
Зміст
Сучасні словники
ЗЛОСТИ́ВО. Присл. до злостивий. Філіпчук злостиво усміхнувся. — Забавний ви, пане Завадко, перепрошую, що я так висловився! (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 137); На перших же десятках метрів від берега океанські хвилі злостиво карали мене (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 233); Не хочеться думати, що Василь лихий, що іронізує злостиво (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 47).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 604.
Ілюстрації
|
|
|
|
