Відмінності між версіями «Вона»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | Тлумачення із "Словника української мови" | ||
| + | ВОНА, її (з прийм. до неї, від неї і т. ін. ), займ. особ. 3-ої ос. одн., ж. 1. Уживається на позначення предмета мовлення, вираженого іменником жіночого роду однини в попередньому реченні або після цього займенника. Линь, моя пісне, як чайка прудкая, - Вона не боїться, що в морі загине (Л. Укр., І, 1951, 65); Тут я зустрівся з музою своєю. І, взявши в руки ліру й срібний лук, Пливу, як тінь, по морю снів за нею (Рильський, I, 1960, 148); Баба Сикліта дуже жаліла, що не вспіла наказати Марусі, як треба поводитись із сватами, і все, наче її кортіло, хотіла штовхнути дочку або сказати їй (Григ., Вибр., 1959, 33); // у знач. ім. Означає особу жіночої статі як об'єкт чийого-небудь кохання. В думках завжди була тільки вона; // у знач. ім., розм. Уживається для визначення статі людини в дитячому віці. Це він чи вона? | ||
| + | |||
| + | 2. тільки род. в. Уживається в значенні присвійного займенника. Таке її щастя, така її доля (Шевч., І, 1951, 5); До війни Ляля часто бігала до цього будинку, де жила одна з найулюбленіших її вчительок (Гончар, II, 1954, 109). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 20:25, 9 квітня 2024
Вона, її, мѣст. Она. Була в мене небога; при мені вона й зросла. МВ. II. 19.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Тлумачення із "Словника української мови" ВОНА, її (з прийм. до неї, від неї і т. ін. ), займ. особ. 3-ої ос. одн., ж. 1. Уживається на позначення предмета мовлення, вираженого іменником жіночого роду однини в попередньому реченні або після цього займенника. Линь, моя пісне, як чайка прудкая, - Вона не боїться, що в морі загине (Л. Укр., І, 1951, 65); Тут я зустрівся з музою своєю. І, взявши в руки ліру й срібний лук, Пливу, як тінь, по морю снів за нею (Рильський, I, 1960, 148); Баба Сикліта дуже жаліла, що не вспіла наказати Марусі, як треба поводитись із сватами, і все, наче її кортіло, хотіла штовхнути дочку або сказати їй (Григ., Вибр., 1959, 33); // у знач. ім. Означає особу жіночої статі як об'єкт чийого-небудь кохання. В думках завжди була тільки вона; // у знач. ім., розм. Уживається для визначення статі людини в дитячому віці. Це він чи вона?
2. тільки род. в. Уживається в значенні присвійного займенника. Таке її щастя, така її доля (Шевч., І, 1951, 5); До війни Ляля часто бігала до цього будинку, де жила одна з найулюбленіших її вчительок (Гончар, II, 1954, 109).
Ілюстрації
|
|
|
|
