Відмінності між версіями «Уробляти»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Уробляти, -ляю, -єш, '''сов. в. '''уробити, -блю, -биш, '''''гл. ''1) Вдѣлывать, вдѣлать, вставлять, вставить. 2) Дѣлать, сдѣлать, нарабатывать, наработать. ''Во которий чоловік теє уробляє, повік той щастя собі має. ''АД. І. 187. ''Літом і мале піде, то вробить. ''Ном. № 551. ''Як ручки вроблять, так спина й зносить. ''Грин. II. 310. ''Піду додому, мо що небудь до вечора вроблю. Рано вставши, багато вробиш. ''Грин. І. 239. ''Пішов.... на поле подивиться, що вона вробила. ''Рудч. 3) Дѣлать, сдѣлать, смастерить. ''А вробимо топірчики та з самої сталі. ''Гол. І. 164. 4) Воздѣлывать, воздѣлать, обрабатывать, обработать. ''Тут які рівненькі ріллі, не так, як у нас. Е, бо лучче вроблено. ''Новомоск. у. 5) — '''у що'''. Запачкивать, запачкать, загадить во что. ''Ото як уробила рукав у сажу. ''6) '''Вробити волю'''. Исполнить желаніе. ''Мила волю уробила: главку йому поїскала. ''Гол. I. 84. | '''Уробляти, -ляю, -єш, '''сов. в. '''уробити, -блю, -биш, '''''гл. ''1) Вдѣлывать, вдѣлать, вставлять, вставить. 2) Дѣлать, сдѣлать, нарабатывать, наработать. ''Во которий чоловік теє уробляє, повік той щастя собі має. ''АД. І. 187. ''Літом і мале піде, то вробить. ''Ном. № 551. ''Як ручки вроблять, так спина й зносить. ''Грин. II. 310. ''Піду додому, мо що небудь до вечора вроблю. Рано вставши, багато вробиш. ''Грин. І. 239. ''Пішов.... на поле подивиться, що вона вробила. ''Рудч. 3) Дѣлать, сдѣлать, смастерить. ''А вробимо топірчики та з самої сталі. ''Гол. І. 164. 4) Воздѣлывать, воздѣлать, обрабатывать, обработать. ''Тут які рівненькі ріллі, не так, як у нас. Е, бо лучче вроблено. ''Новомоск. у. 5) — '''у що'''. Запачкивать, запачкать, загадить во что. ''Ото як уробила рукав у сажу. ''6) '''Вробити волю'''. Исполнить желаніе. ''Мила волю уробила: главку йому поїскала. ''Гол. I. 84. | ||
[[Категорія:Ур]] | [[Категорія:Ур]] | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
Версія за 16:38, 29 березня 2024
Уробляти, -ляю, -єш, сов. в. уробити, -блю, -биш, гл. 1) Вдѣлывать, вдѣлать, вставлять, вставить. 2) Дѣлать, сдѣлать, нарабатывать, наработать. Во которий чоловік теє уробляє, повік той щастя собі має. АД. І. 187. Літом і мале піде, то вробить. Ном. № 551. Як ручки вроблять, так спина й зносить. Грин. II. 310. Піду додому, мо що небудь до вечора вроблю. Рано вставши, багато вробиш. Грин. І. 239. Пішов.... на поле подивиться, що вона вробила. Рудч. 3) Дѣлать, сдѣлать, смастерить. А вробимо топірчики та з самої сталі. Гол. І. 164. 4) Воздѣлывать, воздѣлать, обрабатывать, обработать. Тут які рівненькі ріллі, не так, як у нас. Е, бо лучче вроблено. Новомоск. у. 5) — у що. Запачкивать, запачкать, загадить во что. Ото як уробила рукав у сажу. 6) Вробити волю. Исполнить желаніе. Мила волю уробила: главку йому поїскала. Гол. I. 84.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках УРОБЛЯТИ1 (ВРОБЛЯТИ), яю, яєш, недок., УРОБИТИ (ВРОБИТИ), облю, обиш; мн. уроблять; док., перех. і неперех., розм . 1. Виконувати певну роботу. - Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! - виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Гр., І, 1963, 264); // тільки док. Зробити що-небудь. А тим часом підсушував [Марусяк] собі сухарів з комісника [назва хліба], уробив постоли, бо знав, що у чоботах далеко не зайде (Хотк., II, 1966, 103); Випорядив [Юра] її [комірчину], вибілив, поклав грубку, невеличку піч, щоб ватру можна розкласти, вробив собі два ослони (Круш., Буденний хліб.., 1960, 176).
2. Те саме, що заробляти. Спочив би на старість. Сини і онуки Вробили б на хліб і до хліба доволі (Мал., II, 1956, 16). Словник ua портал української мови і культури https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%B8
Ілюстрації
|
|
|
|
