Відмінності між версіями «Сталити»
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Stalyty081023.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Stalyty081023.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Stalyty231123.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Stalyty231123.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:3stalyty231123.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 00:31, 24 листопада 2023
Сталити, -лю́, -лиш, гл. Наваривать сталью. Не буду сокири сталити. Ном. № 5144.
Зміст
Сучасні словники
1. Наварювати сталлю і гострити що-небудь. Не буду сокири сталити (Номис, 1864, №5144); // Заварювати сталлю тріщини, отвори в чому-небудь металевому. Тихо вимовив [батько]: «Зроблю. В замок попав важкий снаряд, Але як-небудь засталю». І він сталив (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 69). 2. Те саме, що гартувати. * Образно. І хочеться лише добро творить, Йти в бій, не опускаючи забрала, І слово-меч на ворога сталить (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 34); Богатир сказав народу: — То ж я з ваших рук не воду, а народну мудрість пив, не в огні — в народній силі всепоборний меч сталив (Наталя Забіла, Малим.., 1958, 37); І юність одпливла, як пліт, І вже прийшов натомість Суворий досвід сивих літ, Сталить мою свідомість (Леонід Первомайський, II, 1958, 245).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 640.
