Відмінності між версіями «Відбиватися»

Версія за 19:31, 15 травня 2023

Відбиватися, -ваюся, -єшся, сов. в. відбитися, -діб’юся, -б’єшся, гл. 1) Отбиваться, отбиться. Од троянців одбивались. Котл. Ен. VI. 62. 2) Удаляться, удалиться, отдаляться, отдалиться, отбиться. Від роду відбилася. Чуб. V. Тут родилася, тут хрестилася, у чужую сторононьку да й відбилася. Мет. 3) Отражаться, отразиться. В прозорій воді відбиваються золоті верхи. Левиц. 4) О кобылѣ: случиться съ жеребцомъ. Шух. I. 211.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВІДБИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ВІДБИТИСЯ, відіб'юся, відіб'єшся; мин. ч. відбився, билася, лося; наказ. сп. відбийся; док.

1. Відламуватися, відпадати, відколюватися внаслідок ударів. Від горшка відбилось вухо.

2. Захищаючись від когось, завдавати ударів. Кинулися улани живо боронити майора, що був вже кріпко поранений, та ще таки відбивався (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 390); Матрос відбивався ногами й так ударив одного в живіт, що жандарм відлетів і покотився до присінців (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 111); Кирило Іванович насилу одбився від собак (Панас Мирний, I, 1954, 162); Тільки твердо так трималось Місто гордеє, уперте, Раз одбилось, потім вдруге (Леся Українка, I, 1951, 375); // перен. Виправдуючись, наводячи докази, захищатися від чиїхось закидів, обвинувачень. — Адже ж кажуть, що й сова хвалила своїх дітей, що, мов, кращих і на світі нема, — одбивалась Уляся (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 338); — Та що ви, хлопці, — одбивався Павло, але дружня розмова була порушена, спалахнула сварка (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 293); Удовенко захотів відбитися жартом: — А що ж, можна з переляку і померти (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 36).

3. Відходити, віддалятися від товариства, гурту, стада. Риба ходить у морі великими табунами, а від того табуна відбиваються менші табуни (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 123); Б'ється Остап і рубається, аж правиця козацька зомліває, одбився далеко від своїх (Марко Вовчок, I, 1955, 333); Одна галка чомусь одбилась від зграї піднялась вище за всіх (Олесь Донченко, IV, 1957, 85); // Відставати від тих, з ким разом ішов, біг, летів і т. ін. Йдуть та й ідуть [заробітчани], чорні, похилені, мокрі, нещасні, немов каліки-журавлі, що відбились од свого ключа (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32); Вона, захопившись красою весняного лісу, зайшла дуже далеко, відбилася від подруг, стомилася (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 44); // Утрачати зв'язок з товариством. З весною дехто [з хлопців] почав одбиватися від гурту (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 144); На музики перестала ходити, од дівчат одбилася (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 85); Докладно Вам сказати, що і як звертає на себе увагу.. я тепер не можу, бо вже давно, як відбилась від всякого товариства (Леся Українка, V, 1956, 62); // Віддалятися, відходити від певного місця. Від берега непомітно відбивається човен, на якому.. сидить сивобородий Іванів дід (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 170); Оце я відбився від путі (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 204).

4. розм. Переставати займатися чим-небудь. Боліло в неї серце дивитись, як її Романко ходить до школи, ..відбивається від хліборобства (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 102); Ось Женя не відіб'ється від роботи (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 40); // Відхилятися в розмові від певної теми, питання тощо. [Магістер:] Колеги, ми відбилися від теми (Леся Українка, III, 1952, 99).

5. на чому, у чому. Залишати свій слід. Листок відбився на твердій породі (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 78); // Залишатися (про слід від чогось). На снігу добре відбився слід його [вовка] лап (Олесь Донченко, IV, 1957, 93).

6. фіз. Зустрівши перепону, повертатися в зворотному напрямку (про світло, радіохвилі і т. ін.). Світло електрики відбивалося від дзеркального скла (Олександр Копиленко, Тв.. 1955, 271); Якщо на шляху поширення радіохвиль зустрінеться який-небудь об'єкт, енергія імпульсів відіб'ється від нього і почне поширюватись в усі боки (Основи радіотехніки, 1957, 204); // Віддзеркалюватися на гладенькій, блискучій поверхні. В її [річки] темній глибині відбивається і ліс, і гори, і село з хатками та садками (Панас Мирний, IV, 1955, 316); У шибці, як у дзеркалі, відбилося.. її обличчя (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 209); // Віддавати луною, відлунювати. Голосна луна розляглася серед тихої ночі, одбиваючись по кілька раз од гори, од скелі до скелі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 60); А з криниці як не відіб'ється його голос ще вдвоє сильніше (Іван Франко, IV, 1950, 74); Тисячоголосе «ура» сколихнуло сільську тишу й луною відбилося від лісу (Петро Панч, Вибр., 1947, 364).

7. Виділятися, вирізнятися на тлі чогось. Здоровий засмалений морським вітром вид [Алі] та червона хустка на голові прегарно одбивались на тлі блакитного моря (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 390).

8. Проявлятися, виявлятися (про зовнішній вияв почуттів, стану і т. ін.). В його чорних блискучих очах відбивався внутрішній спокій душі (Іван Франко, V, 1951, 16); Щире співчуття.. відбилося на Любчинім лиці воднораз з неприхованим здивуванням (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 214).

9. Відображатися в чому-небудь. В славних трудових ділах хліборобів України, як сонце у краплині води, відбивається відданість радянських людей.. Батьківщині, ленінській партії комуністів (Радянська Україна, 4.VIII 1959, 1); В нашому розкутому труді Розквітли людства сили молоді, Відбились мрії творчі, невгомонні (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 40).

10. Знаходити своє вираження в художніх образах, картинах тощо. В них [піснях] відбивалась сумна історія батьків (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 16); В його картині чарівній Відбився край в усій красі своїй (Микола Бажан, II, 1947, 217).

11. Впливати на кого-, що-небудь, позначатися на комусь або чомусь. Як же побуваю в гостях, то нервове напруження одбивається часом на тому, що голова вранці не свіжа і груди щемлять, їм гірше (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 335); Згодовування тваринам зеленої маси люпину і конюшини добре відбивається на прирості ваги і якості тваринницької продукції (Колгоспник України, 7, 1957, 35); Я й так боюсь, мамочко, що моє лихо відіб'ється на твоїх і без того неміцних нервах (Леся Українка, V, 1956, 322); Соколова відповіла Валєнсу, що катастрофа не відіб'ється на темпі будівництва і воно буде закінчене точно в строк (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 235).

12. тільки недок. Пас. до відбивати 1—4, 6, 7, 9, 10, 12—14. Найкращі сорти рослин засвоюють лише 1,5—2 проценти сонячної енергії, яка падає на нашу планету, а решта її відбивається земною кулею в космос (Наука і життя, 3, 1957, 3); Про свої переклади з Гейне довідалась я, що вони таки не загублені, але мають перше бути видру ковані у «Віснику», а потім вже відбиватися окремим виданням (Леся Українка, V, 1956, 337).

Фразеологічний словник української мови

Відбива́тися / відби́тися в па́м’яті чиїй. Запам’ятовуватися комусь. Ось яка та картина, що відбилася в пам’яті моїй наперекір течії вічно біжучого часу (Леся Українка); Відбилася в моїй пам’яті її (Аделіни Патті) витончена невеличка фігура з профілем, неначе вирізьбленим із слонової кості (Моє життя в мист.). відби́тися в па́м’ятку чиєму. Мотря стоїть уже в себе за лісою, визирає з-під малини. Лице палає, сміливе, .. а чорні оченята як не випалять .. Такою й одбилась вона в моєму пам’ятку назавжди (С. Васильченко). відбива́тися (відма́хуватися, відхре́щуватися) / відби́тися (відмахну́тися, відхрести́тися) рука́ми й нога́ми від кого. Рішуче відмовлятися від кого-, чого-небудь. Відбиватися руками й ногами від участі в розробці неперспективного проекту (З усн. мови); — У медичному штаті працювало двоє — Хлипалів двійник, від якого наш Хлипало відхрещувався руками й ногами — не визнавав родичівства, та лікар-стоматолог панна Нонна (Ю. Збанацький). відма́хуватися рука́ми. Він почав питать в наймичок, в прикажчиків, але ті одмахувались руками і казали, що ті книжки їм зовсім ні для чого не потрібні (І. Нечуй-Левицький). відби́тися / відбива́тися від до́му (від сім’ї́). Перестати бувати вдома або втратити інтерес до домашніх, сімейних справ. Поступлю я, тату, в суд або десь в урядники, таки в нашому місті. І од дому не одіб’юся, і до чину дослужуся (І. Нечуй-Левицький); — За роботою і товариством зовсім, Іване, відбився ти від сім’ї (М. Стельмах). відби́тися / відбива́тися від рук кого, чиїх і без додатка. Перестати коритися кому-небудь, слухати когось. (Тиміш:) Чортяка б вас обох вхопила з вашою грамотою! .. Одбились обоє від рук, хоч візьми та обом поскручуй голови!.. (М. Кропивницький); А закінчилося це тим, що хлопець перестав слухати батька й відбився від рук матері (С. Чорнобривець); — Тільки гляди мені, Ігоря нашого стримуй. Геть від рук почав одбиватися. Дивися за ним, — строго сказав Громов (В. Кучер); Надто вже заадмініструвався наш шановний Павло Антонович... Мало, що сам од рук відбивається , ще й Кужеля за собою тягне (С. Добровольський).

Орфографічний словник української мови

Відбива́тися дієслово недоконаного виду

Словник синонімів Караванського

Відламуватися, відпадати, відколюватися; (чим) боронитися, захищатися, оборонятися; (від гурту) відставати, віддалятися; (у пам'яті) викарбовуватися, лишати слід; (- світло) віддзеркалюватися, відсвічуватися, (- звук) відлунювати; (на нервах) позначатися, даватися взнаки.

Позначатися і відбиватися

Замініть дієслово відбиватися, якщо мовиться про вплив, на стилістично кращий варіант: позначатися (на кому, чому).

АЛЕ: М’яч відіб’ється від стіни.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

• Дитина стала грубіянити: що робити і як реагувати
• Відбивання світла. Закон відбивання світла. Плоске дзеркало

Джерела та література

• Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
• Фразеологічний словник української мови
• Словопедія
• OnlineCorrector

Зовнішні посилання