Відмінності між версіями «Зжинати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Зжати,,,,,.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Зжати,,,,,.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Зжати.jpg x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 20:17, 19 квітня 2023
Зжина́ти, -на́ю, -єш сов. в. зжати, зіжну, -неш, гл. Сжинать, сжать. Зжав менший брат свою пшеницю. Стор. І. 22. Наш Господар рано встав, зо всіх полів жито зжав. Грин. III. 671.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980)
ЗЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗЖА́ТИ, зіжну́, зіжне́ш і рідко зожну́, зожне́ш, док., перех. Зрізувати біля самого кореня стебла хлібних та інших рослин. Люд на полі відбував свої господарські обов’язки.
Словник синонімів української мови
ЖА́ТИ (зрізати стебла злаків, трави), ЗЖИНА́ТИ, ПОЖИНА́ТИ, ЗАЖИНА́ТИ розм., ЖНИВУВА́ТИ (збирати хлібні рослини). — Док.: зжа́ти, ужа́ти (вжа́ти), пожа́ти. Я уранці виходжала, Золотеє жито жала (М. Рильський); Приблизно до 70-80-х років ХІХ ст.
Ілюстрації
|
Файл:Зжати.jpg x140px | Файл:X140px |
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 564.
