Відмінності між версіями «Розмаяний»
(→Джерела та література) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:розмаяний.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:розмаяний2.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Поточна версія на 17:51, 15 квітня 2023
Розма́яний, -а, -е.
Словник Грінченка
Розма́яний, -а, -е. Развѣвающійся. З розмаяними косами, в вінку з конвалій бігла вона. Г. Барв. 399.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
РОЗМА́ЯНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. мин. ч. до розмаяти. Дівчина, задихана, з розмаяним од довгого й швидкого бігу волоссям, вискочила перед пожежу... (Борис Грінченко, II, 1963, 306); На трибуні, під розмаяними вітром.. прапорами, лунає заклик оратора (Олександр Довженко, I, 1958, 44); Військовий кидає мішка на пісок, пригортає її [жінку] за плечі і тією ж рукою мовчки гладить її чорне, розмаяне волосся (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 47).
Ілюстрації
|
|
Джерела та література
Словарь української мови. Том ІV: Р-Я. 1909. — Стор. 50.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 737.
