Відмінності між версіями «Кулачник»
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
кулачник Словоформи слова: | кулачник Словоформи слова: | ||
| − | Називний кулачник кулачники | + | Називний кулачник кулачники; |
| − | Родовий кулачника кулачників | + | Родовий кулачника кулачників; |
| − | Давальний кулачникові, кулачнику кулачникам | + | Давальний кулачникові, кулачнику кулачникам; |
| − | Знахідний кулачника кулачників | + | Знахідний кулачника кулачників; |
| − | Орудний кулачником кулачниками | + | Орудний кулачником кулачниками; |
| − | Місцевий на/у кулачнику, кулачникові на/у кулачниках | + | Місцевий на/у кулачнику, кулачникові на/у кулачниках; |
| − | Кличний кулачнику кулачники | + | Кличний кулачнику кулачники. |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 19:17, 13 квітня 2023
Кулачник, -ка, м. Кулачний боецъ. Боєць, ярун і задирака, стрілець, кулачник і рубака, і дужий був з його хлопак. Котл. Ен.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках КУЛА́ЧНИК, а, ч. 1. заст. Учасник кулачних боїв. Боєць, .. задирака, Стрілець, кулачник і рубака І дужий був з його [нього] хлопак (І. Котляревський); // Той, хто полюбляє битися кулаками (у 1 знач.). Свiтлiйший князь виявляв первiснi iнстинкти пiдмосковського громила-кулачника (Б. Лепкий) 2. діал. Удар кулаком. На його плечі посипалися прелютенні кулачники (І. Франко).
кулачник Рід - іменник, чоловічий рід, істота
кулачник Словоформи слова:
Називний кулачник кулачники; Родовий кулачника кулачників; Давальний кулачникові, кулачнику кулачникам; Знахідний кулачника кулачників; Орудний кулачником кулачниками; Місцевий на/у кулачнику, кулачникові на/у кулачниках; Кличний кулачнику кулачники.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
КУЛА́ЧНИК, а, ч., заст. Той, хто полюбляє битися кулаками (у 1 знач.). Боєць, ..задирака. Стрілець, кулачник і рубака І дужий був з його хлопак (Котл., І, 1952, 195). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 390.
Кулачник, ка, м. Кулачный боецъ. Боєць, ярун і задирака, стрілець, кулачник і рубака, і дужий був з його хлопак. Котл. Ен. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 322.
Хлопак, ка, м. = Хлопець. Стрілець, кулачник і рубака і дужий був з його хлопак. Котл. Ен. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 402.
