Відмінності між версіями «Княжа»

Версія за 00:33, 11 квітня 2023

Княжа(я́), -жа(я́)ти, с. Молодой князь; сынъ князя. То в тій галері Алканпаша, трапезонськеє княжя. АД. І. 208. В ридвані сидів князь із княжам. К. ЧР. 212.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках КНЯЖА, ати, с., іст. Маленький син князя (у 1, 2 знач.). В ридвані сидів князь із княжам (П. Куліш, Вибр., 1969, 122).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]

Етимологія

В ординській державі XIII—XVI ст. слово «княжа» вживали як руський відповідник слова «син хан», який означав начальника будь-якого рівня, сина начальника взагалі, як людину з роду Чингіза так і ні, як виборного так і наказного (частіш наказного). Такий порядок закріпив сам Чингіз-хан, який як справжній степовик, простий у побуті, видав наказ про відміну всіх титулів і звань усіх державних утворень, які увійшли до складу ординської держави крім титулу «хан» (рус.князь). В цей зустрічаються згадки про князів верхніх і нижніх, князів десяцьких, соцьких і тисяцьких, тобто фактично в тому значенні, в якому у козацьких військах наступних століть вживалось поняття «отаман», а у європейських державах — «офіцер». Саме нащадки цього численного прошарку русько-ординських служивих князів, часто змішаного русько-татарського походження і склали у подальшому основу дворянства при утворенні царства Московського, наслідуючи тим самим ординську систему управління.

При́нц — правитель, монарх, їхній син або член їхньої родини. Шляхетний спадковий титул у деяких європейських країнах.

Ілюстрації