Відмінності між версіями «Джура»

Версія за 14:12, 7 квітня 2023

Джура

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.

ДЖУ́РА, и, ч. На Україні в XVI-XVIII ст. — зброєносець у козацької старшини. [Юліан:] Батьку отамане! Це джура мій, Кузьма (К.-Карий, II, 1960, 72); [Варвара:] Поганий джура в тебе. У козака на війні не може бути ніжності (Корн., 1,1955,245); * У порівн. Лиско [собака], піднявши свій хвіст і голову вгору, гордо виступає за дідом, мов вірний джура за отаманом (Мирний, II, 1954, 55).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

Джу́ра, ри, м. Козацкій слуга-товарищъ, оруженосецъ, ходившій вмѣстѣ съ козакомъ въ походы и битвы. Тоді ж то не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, що наш пан гетьман Хмельницький…. задумав. Мет. 391. Ой сідлай, джуро, ой сідлай, малий, мені буланого, собі ж сідлай другого — гнідого старого. Мет. 401. Ой як оглянеться та Перебийніс на джуру малого, й аж кладе (= бьетъ враговъ) джура, кладе малий ще лучче від його. Мет. См. Чура. Ум. Джу́ронька.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.

джу́ра — в Україні XVII— XVIIIст. — зброєносець у козаць­кої старшини, довірена особа вій­ськового керівника, помічник, то­вариш, що ходив разом з козаком у походи й на битви. Ой сідлай, джуро, ой сідлай, малий, мені була­ного, собі ж сідлай другого — гнідого старого (А. Метлинський).

Молодики // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961.

Джу́ра, цю́ра або чу́ра — так називали в Україні в 16—18 століттях зброєносця, учня у козацької старшини. Зазвичай джурами були молоді хлопці. Разом із козаками джури ходили в походи, брали участь у боях. Первісно джура - перське слово, що означає «товариш», в українську потрапило як запозичення з тюркської.

Хто такий джура? Історія

Зазвичай джурами були молоді хлопці, діти козаків. Разом з козаками джури ходили в походи, брали участь у боях. Джура мав зброю чистить, коня доглядати, а його за це вчили козацької справи.
Січ для хлопця-джури – справжня школа козацтва. На Січі була створена справжня козацтка школа, яка готувала не тільки вояків, але й освічених людей, що могли працювати писарями або займати інші керівні посади. Навіть співи і гру на музичних інструментах викладали у козацькій січовій школі.
Але головним було, все ж таки, навчання козацькому мистецтву. Вправно володіти зброєю, бути фізично витривалим, вміти доглялати за знаряддям, надати першу медичну допомогу. Крім навчання, джури виконували багато роботи, допомагали січовим козакам. Вони куховарили, доглядали за хворими та пораненими, служили у церкві.

Цитати української літератури з використанням слова джура

"Партійний розпорядчик і його джура горіли в уяві, мов намальовані вогненною фарбою: невідступне загрозливі." (Барка Василь Костянтинович - "Жовтий князь")
"Вірний кінь слідом, як джура." (Багряний Іван Павлович - "Дівчині")
"Джура доглядав коня та зброю свого названого батька-запорожця, ходив разом з ним у походи й навіть; у бойовищах ставав йому в пригоді, набиваючи рушницю, викрешуючи вогню на люльку та приносячи пити." (Кащенко Адріан Феофанович - "З Дніпра за Дунай")
"Аж ось доганяє Нечая його вiрний джура Петрик, котрого ще малого сироту взяв Нечай до себе у навуку" (Кащенко Адріан Феофанович - "Славні побратими")
"Зате в кутку був Андріїв джура — Санько Печенізький, чому Андрій зрадів, а ще більше зрадів Санько такій зустрічі" (Багряний Іван Павлович - "Сад Гетсиманський")
"Ганжа крикнув на свого джуру, джура зняв сап’янці" (Нечуй-Левицький Іван Семенович - "Князь Єремія Вишневецький")

Ілюстрація