Відмінності між версіями «Легіт»
(→Сучасні словники) |
(→Медіа) |
||
Рядок 19: | Рядок 19: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
+ | https://mamabook.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/url12.jpg | ||
==Див. також== | ==Див. також== |
Поточна версія на 14:03, 30 березня 2023
ЛЕ́ГІТ, готу, чол. Легкий приємний вітерець. Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 111); * Образно. Що третій Вітер молодий — Ласкавий Легіт-Теплокрил (Павло Тичина, I, 1957, 50); * У порівняннях. Але ось щось затремтіло, В небі щось зашелестіло, Ніби легіт, мов вітрець, Наче в скрипку гарний грець Потихеньку грає, грає (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 162); До неї леготом полину (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 219); // перен. Шум, гомін і т. ін., що нагадують віяння легкого вітерця. На берегах невгавав пташиний легіт (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 143); Розірвались на камінні золоті хмарки, І пливуть.. в леготі ріки (Юрій Гойда, Сонце.., 1951, 9). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 461.
Сучасні словники
1. Ле́гіт: — весняний легкий вітер [X] — легенький вітер [IV] — легкий теплий вітерець [3] — легкий, приємний вітерець [51;1] Ле́гітний, ле́гіт: — весняний легкий вітерець [2] Словник з творів Івана Франка
2. Легіт — ле́гіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови легіт — Готу, ч. Легкий приємний вітерець. ...вона спускається в долину, де тінь і легіт і трава. (ЗД:119). Словник поетичної мови Василя Стуса
3. Легіт — див. вітер Словник синонімів Вусика легіт — ЛЕ́ГІТ, готу, ч. Легкий приємний вітерець. Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки (М. Коцюбинський); Що третій Вітер молодий – Ласкавий Легіт- Теплокрил (П. Словник української мови у 20 томах
4. Легіт — ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет. Словник синонімів української мови
5. Легіт — ЛЕ́ГІТ, готу, ч. Легкий приємний вітерець. Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки (Коцюб., І, 1955, 111); *Образно. Що третій Вітер молодий — Ласкавий
6. Легіт— Теплокрил (Тич., І, 1957, 50); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
Медіа