Відмінності між версіями «Чуть»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
[https://goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D1%87%D1%83%D1%82%D1%8C '''Етимологія'''] | [https://goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D1%87%D1%83%D1%82%D1%8C '''Етимологія'''] | ||
| − | <br /> | + | <br /> |
| − | + | ||
'''ЧУТЬ — «ледве, трохи»''' | '''ЧУТЬ — «ледве, трохи»''' | ||
| + | |||
<br /> | <br /> | ||
• запозичення з російської мови; | • запозичення з російської мови; | ||
Версія за 00:02, 20 березня 2023
Чуть, нар. Чуть, едва. Іде, чуть не плаче. Шевч. 165. Чуть живу пустив. Рудч. Ск. І. 178.
Зміст
Сучасні словники
Те саме, що й ледь, ледве
Етимологія
ЧУТЬ — «ледве, трохи»
• запозичення з російської мови;
• р. чуть «ледве» виникло в результаті семантичної видозміни форми інфінітива чуть, др. чути «відчувати» (до переосмислення дієслівних форм пор. укр. мов, мовля́в, хай, р. пусть і т. ін.);
• зіставлення з дангл. hyse «син; юнак», перс. kōda «дитина», ав. kutaka- «маленький» (Scheftelowitz WZKM 34, 218) помилкове;
• р. чуть, бр. чуць, др. чути «можливо, навіть»;
Ілюстрації
|
|
|
|
