Відмінності між версіями «Корець»
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]] | ||
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2022 року]] |
[[Категорія:Ко]] | [[Категорія:Ко]] | ||
Поточна версія на 12:48, 13 квітня 2023
Коре́ць, -рця́, м. 1) Мѣра сыпучихъ тѣлъ. Способом, способом 12 жидів насилу корець хмелю витаскали на гору. Ном. № 924. З’їхалася Марусина родина, звезла, знесла сім кірців муки на коровай. О. 1862. IV. 13. 2) Желѣзный или деревянный ковшъ. І в корці води напій маєш. Ном. № 3020. Корець меду у рученьках держу чи. Поїхали в ліс, вирубали на ківш і одтяли на корець. ЗОЮР. II. 57. Що це ти, бабо, ополоником їси? Десь діти корець занесли. Ном. № 12220. 3) Каждая пара соединенныхъ подъ угломъ (по длинѣ) поперечныхъ досокъ на окружности колеса водяной мельницы, — въ нихъ ударяетъ вода, поворачивая колесо. См. Коречний, корчак. Шух. І. 113. 4) Насѣк. уховертка; клещакъ, Forficula auricularia. Вх. Зн. 28. Ум. Кірчик.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КОРЕ́ЦЬ, рідше КІРЕ́ЦЬ, кірця, чол.
1. Металевий або дерев'яний кухоль чи ківш із держаком. Бачим кадівби з кірцями (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 297); Старша дружка в сінях ухопила з відра корець і пирснула мені в вічі погожої води (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 398); Стер усмішку Тарас із лиця, Випив трохи ракії з кірця (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 113).
2. Стара міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг; центнер. От він.. на другий день забрався до Дрогобича, закупив кілька кірців жита (Іван Франко, I, 1955, 177); Кирило Кухта повернувся зі зборні додому веселим, наче йому хтось там корець муки пообіцяв (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 369).
Знаки української етнокультури: Словник-довідник
1) металевий або дерев’яний кухоль чи ківш з держаком. Бачим кадівби з кірцями (Я. Щоголев); Що це ти, бабо, ополоником їси? — Десь діти корець занесли (М. Номис — жарт);
2) стара міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг; центнер; при погрозах, покаранні приказують: «Буде знати, по чому корок дьогтю (коряк вітру)!».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 305.
Ілюстрації
|
