Відмінності між версіями «Пицура»
(→Джерела та література) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| Рядок 38: | Рядок 38: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | + | *[https://www.bbc.com/ukrainian/vert_fut/2015/11/151118_vert_fut_what_the_face_betrays_about_you_vp] | |
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
[[Категорія:Слова 2022 року]] | [[Категорія:Слова 2022 року]] | ||
Версія за 09:44, 13 грудня 2022
Пицу́ра, пицю́ра, -ри, ж. Ув. отъ пика. Пицура решетом не накриєш, за три дні не обгепаєш. Ном. № 13949.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПИ́КА, и, жін.
1. зневажл. Потворне, бридке обличчя. — Явдошка та Софійка зовсім дурепи. Ані посагу, ані краси. Мріють про старшин. І який старшина поласиться на такі пики (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 89); // Обличчя людини, комусь неприємної, несимпатичної. [Кость:] Терпіть не можу, коли в людини сяє пика, як великодній самовар (Степан Васильченко, III, 1960, 151); «Пика — як не трісне», подумала Ясногорська і, приховуючи роздратування, стримало запитала: — Що з вами? (Олесь Гончар, III, 1959, 195).
2. розм. Обличчя людини, звичайно опасисте, свіже, рожеве і т. ін. Первий запорожець був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 79); * Образно. Он клаптик, засіяний соняшниками. Аж кричать вони, повернувши свої усміхнені пики до сонця! (Гнат Хоткевич, I, 1966, 79).
ОБЛИ́ЧЧЯ, я, сер.
1. Передня частина голови людини. Дарка поклала квача коло відра, втерла обличчя рукавом (Леся Українка, III, 1952, 650); Сьогодні юнацьке обличчя Сіверцева грало якимось особливо ясним рум'янцем (Олесь Гончар, III, 1959, 203); * Образно. Вечір над містом нахилив своє хмурне обличчя (Андрій Головко, I, 1957, 168).
2. перен. Загальний вигляд, зовнішні обриси чого-небудь. Перемога соціалізму перетворила обличчя країни, змінила її економіку, її культуру і побут (До 40-річчя Великої Жовтневої.. революції, 1957, 21); Хотілося Максимові, щоб закарбувалося в пам'яті людей оте вистраждане, сплюндроване, але нескорене обличчя Києва (Натан Рибак, Час.., 1960, 178); // Найбільш показова сторона явища, предмета і т. ін., яка виражає його суть. Обличчям будь-якого театру є його репертуар (Мистецтво, 6, 1962, 30); — Пам'ятайте, хлопці, фронт великий, і щодня несподіванки.. Це і є обличчя громадянської війни (Олександр Довженко, I, 1958, 157); // Зміст якого-небудь явища у поєднанні з його оформленням, структурою. У кожного комсомольського весілля — своє обличчя (Хлібороб України, 1, 1966, 18); — За останні двадцять років астрономія зазнала корінних змін.. В неї з'явилося зовсім нове обличчя (Знання та праця, 7, 1956, 11); // Сукупність основних якостей кого-, чого-небудь, його суть. У своїх творах він [Сковорода] викривав справжнє обличчя поміщиків і попів (Визначні місця України, 1958, 473); — Врубель Врубелем, а ти мені покажи власне обличчя (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 200); У вірша є жива душа і тіло, Своє обличчя, навіть певна стать (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 182).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Обличчя // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
