Відмінності між версіями «Палга»

Версія за 20:42, 10 грудня 2022

Палга, -ги, ж. Плита. Угор.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПЛИТА́, и, жін.

1. Великий плоский (перев. прямокутний) з гладенькою поверхнею шматок каменю, металу і т. ін. Ясько мав собі.. функцію — розтирати фарби на кам'яних плитах (Іван Франко, IV, 1950, 211); Стіл фрезерного верстата — це чавунна плита (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 142); // Такий шматок, оброблений для настилання тротуарів, площ, облицювання стін і т. ін. Чи не піти до міста? Ще здалеку радо стрічаю рожеві плити міської площі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 411); На березі Іст-рівера будинок, Мов обеліск з гранітних плит і скла (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 18); Облицювальна плита; // Надмогильний пам'ятник. Почувши, що його престарезний батько вже вмер.., Дашкович звелів зробить залізну плиту на його могилу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 631); Поховали його на високій горі,.. поклавши на могилі важку чавунну плиту з написом (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 230); Могильна плита; Надгробна плита.

2. Вид кухонної печі, накритої чавунною дошкою або плахою з конфорками. Чоловік у білому попереднику й білій шапці на голові проворно вимішував щось у макітерці на пригашеній уже плиті (Любов Яновська, I, 1959, 362); В кухні топилася плита (Юрій Яновський, II, 1954, 68). Газова плита — нагрівальний прилад (перев. для приготування їжі) у вигляді невеликого металевого стола з двома або більше пальниками, в яких згоряє газ. В побут колгоспників увійшли електрика, радіо, телевізори, газові плити (Радянська Україна, 3.IX 1962, 3).

3. геол. Великі ділянки земної кори, утворені з найдавніших відкладів — метаморфічних сланців і магматичних порід. Значна частина площі всіх океанів (близько 40 процентів) складаються з океанічних плит (Наука і життя, 9, 1959, 40); Волино-Подільська плита.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

1. «Плита» // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Зовнішні посилання