Відмінності між версіями «Базник»
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
| − | ===[Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]=== | + | ===[https://slova.com.ua/word/%D0%B1%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D0%B0 Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]=== |
БУЗИНА́, и́, ж. | БУЗИНА́, и́, ж. | ||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
2. Ягоди цієї рослини. Дівчина.. зварила кисіль з бузини та яблук (Донч., IV, 1957, 42). | 2. Ягоди цієї рослини. Дівчина.. зварила кисіль з бузини та яблук (Донч., IV, 1957, 42). | ||
| − | ===[Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник]=== | + | ===[https://slova.com.ua/word/%D0%B1%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D0%B0 Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник]=== |
'''Бузина́''' — кущ чи дерево з родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами, за давнім повір’ям, на бузині повісили великомученицю Варвару, тому ця рослина нечиста, диявольське творіння, в ній сидить біс (бузни́чий, «бузничий цар» — П. Чубинський; «У бузиннику чорт живе» — М. Номис); рослину не годиться викопувати, щоб не дражнити нечисту силу; на тому місці, де росла бузина, не можна нічого будувати, бо це схованка чорта, місце нещасливе і люди будуть хворіти й умирати, а худоба — здихати; в городі бузину можна виполоти лише сапою, змащеною свяченим салом; поширена на всій території України; використовується в народній медицині; з бузинових паличок робили сопілки, які в казках є чарівними; відомими є замовляння до бузини: «від напасті», «щоб суд не засудив», «для сміливості», «для позбавлення від усякої біди», її використовували при гаданнях: «Трясу, трясу бузину, відгукнися, пес, з тієї сторони, де живе мій милий»; у багатьох народів — символ чаклунства (гілку носили у Вальпургієву ніч); гілки рослини використовували як оберіг. На городі бузина коренистая (П. Чубинський); На городі бузина, а в Києві дядько (прислів’я). | '''Бузина́''' — кущ чи дерево з родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами, за давнім повір’ям, на бузині повісили великомученицю Варвару, тому ця рослина нечиста, диявольське творіння, в ній сидить біс (бузни́чий, «бузничий цар» — П. Чубинський; «У бузиннику чорт живе» — М. Номис); рослину не годиться викопувати, щоб не дражнити нечисту силу; на тому місці, де росла бузина, не можна нічого будувати, бо це схованка чорта, місце нещасливе і люди будуть хворіти й умирати, а худоба — здихати; в городі бузину можна виполоти лише сапою, змащеною свяченим салом; поширена на всій території України; використовується в народній медицині; з бузинових паличок робили сопілки, які в казках є чарівними; відомими є замовляння до бузини: «від напасті», «щоб суд не засудив», «для сміливості», «для позбавлення від усякої біди», її використовували при гаданнях: «Трясу, трясу бузину, відгукнися, пес, з тієї сторони, де живе мій милий»; у багатьох народів — символ чаклунства (гілку носили у Вальпургієву ніч); гілки рослини використовували як оберіг. На городі бузина коренистая (П. Чубинський); На городі бузина, а в Києві дядько (прислів’я). | ||
Версія за 19:20, 9 грудня 2022
Базник, -ка, м. Раст. а) собачья бузина, Sambucus Ebulus L. Шейк. Вх. Пч. II. 36. б) — ярий. Syringa vulgaris. Вх. Пч. І. 13.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БУЗИНА́, и, жін.
1. Кущ або деревце з родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами. Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок, I, 1955, 382); А вздовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини, бузини і ще якихось невідомих рослин (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 462).
2. Ягоди цієї рослини. Дівчина.. зварила кисіль з бузини та яблук (Олесь Донченко, IV, 1957, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда
БУЗИНА́, и́, ж.
1. Кущ або деревце з родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами. Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Вовчок, І, 1955, 382); А вздовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини, бузини і ще якихось невідомих рослин (Довж., Зач. Десна, 1957, 462).
2. Ягоди цієї рослини. Дівчина.. зварила кисіль з бузини та яблук (Донч., IV, 1957, 42).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник
Бузина́ — кущ чи дерево з родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами, за давнім повір’ям, на бузині повісили великомученицю Варвару, тому ця рослина нечиста, диявольське творіння, в ній сидить біс (бузни́чий, «бузничий цар» — П. Чубинський; «У бузиннику чорт живе» — М. Номис); рослину не годиться викопувати, щоб не дражнити нечисту силу; на тому місці, де росла бузина, не можна нічого будувати, бо це схованка чорта, місце нещасливе і люди будуть хворіти й умирати, а худоба — здихати; в городі бузину можна виполоти лише сапою, змащеною свяченим салом; поширена на всій території України; використовується в народній медицині; з бузинових паличок робили сопілки, які в казках є чарівними; відомими є замовляння до бузини: «від напасті», «щоб суд не засудив», «для сміливості», «для позбавлення від усякої біди», її використовували при гаданнях: «Трясу, трясу бузину, відгукнися, пес, з тієї сторони, де живе мій милий»; у багатьох народів — символ чаклунства (гілку носили у Вальпургієву ніч); гілки рослини використовували як оберіг. На городі бузина коренистая (П. Чубинський); На городі бузина, а в Києві дядько (прислів’я).
Ілюстрації
|
|
|
|
