Відмінності між версіями «Невільничок»
(Створена сторінка: '''Невільничок, -чка, '''''м. ''Ум. отъ '''невільник. ''' Категорія:Не) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Невільничок, -чка, '''''м. ''Ум. отъ '''невільник. ''' | '''Невільничок, -чка, '''''м. ''Ум. отъ '''невільник. ''' | ||
[[Категорія:Не]] | [[Категорія:Не]] | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/neviljnyk Невільничок] | ||
| + | |||
| + | '''Словник української мови | ||
| + | Академічний тлумачний словник (1970—1980)''' | ||
| + | |||
| + | |||
| + | НЕВІ́ЛЬНИК, заст. НЕВО́ЛЬНИК, а, чол. | ||
| + | 1. Те саме, що раб. Ходить [віла] скрізь по вулицях, майданах, де стоять невільники на продаж, та шукає свого побратима (Леся Українка, I, 1951, 390); Петро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп невольника з неволі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 196); На цьому судні везли негрів-невільників (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 61). | ||
| + | 2. Той, кого взяли в полон або насильно поневолили. — Хто там у вагоні? — обережно запитує Панько.. — Невільники... Женуть до Німеччини... (Юрій Яновський, I, 1954, 184); Багато невільників втікало ще по дорозі.., як тільки ешелони заходили в лісисті місця України (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 94); | ||
| + | // заст. Ув'язнений, арештант. Він сам порядкував переселенням до цих комірок і одразу зажив поваги серед невільників (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 175); Невольник кайданами дзвоне Та куряву шляхом зрива (Павло Грабовський, I, 1959, 300); * У порівняннях. Тоскно, мов невільник із тюрми, дивлюся в сіру каламуть (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 199). | ||
| + | 3. Людина, яка перебуває під владою кого-, чого-небудь, позбавлена свободи. Князі та їх бояри силуються ослабити і розірвати громадські вільні порядки по селах, щоб опісля роз'єднаних і розрізнених людей тим легше повернути в невольників і слуг (Іван Франко, VI, 1951, 36); — Скрізь треба платити й мастити, щоб не бачити своїх дітей невільниками в багацьких та панських маєтках (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 345); | ||
Версія за 13:50, 27 листопада 2016
Невільничок, -чка, м. Ум. отъ невільник. Невільничок
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
НЕВІ́ЛЬНИК, заст. НЕВО́ЛЬНИК, а, чол.
1. Те саме, що раб. Ходить [віла] скрізь по вулицях, майданах, де стоять невільники на продаж, та шукає свого побратима (Леся Українка, I, 1951, 390); Петро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп невольника з неволі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 196); На цьому судні везли негрів-невільників (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 61).
2. Той, кого взяли в полон або насильно поневолили. — Хто там у вагоні? — обережно запитує Панько.. — Невільники... Женуть до Німеччини... (Юрій Яновський, I, 1954, 184); Багато невільників втікало ще по дорозі.., як тільки ешелони заходили в лісисті місця України (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 94);
// заст. Ув'язнений, арештант. Він сам порядкував переселенням до цих комірок і одразу зажив поваги серед невільників (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 175); Невольник кайданами дзвоне Та куряву шляхом зрива (Павло Грабовський, I, 1959, 300); * У порівняннях. Тоскно, мов невільник із тюрми, дивлюся в сіру каламуть (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 199).
3. Людина, яка перебуває під владою кого-, чого-небудь, позбавлена свободи. Князі та їх бояри силуються ослабити і розірвати громадські вільні порядки по селах, щоб опісля роз'єднаних і розрізнених людей тим легше повернути в невольників і слуг (Іван Франко, VI, 1951, 36); — Скрізь треба платити й мастити, щоб не бачити своїх дітей невільниками в багацьких та панських маєтках (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 345);
