Відмінності між версіями «Посміттюха»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
=="Словарь української мови"== | =="Словарь української мови"== | ||
| − | '''Посміттюха, -хи, '''''ж. ''1) | + | '''Посміттюха, -хи, '''''ж. ''1) Пташка: жайворонок хохлатий, Alauda cristata L. ''Сіла собі над водою сива посмітюха. ''Гол. III. 209. 2) Лайливе слово для людини: ''Посміттюха яка небудь командуватиме. ''Константиногр. у. |
=="Словник української мови"== | =="Словник української мови"== | ||
Поточна версія на 00:16, 15 березня 2023
"Словарь української мови"
Посміттюха, -хи, ж. 1) Пташка: жайворонок хохлатий, Alauda cristata L. Сіла собі над водою сива посмітюха. Гол. III. 209. 2) Лайливе слово для людини: Посміттюха яка небудь командуватиме. Константиногр. у.
"Словник української мови"
- жін. Чубатий жайворонок. Біг я, біг, а посмітюхи не впіймав. Коло невеличкого мосту вона знялася з місця та й полетіла в жито (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 95); Маленькі, схожі на горобців, чубаті посмітюхи клювали на дорозі кінські кізячки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 99); Прийшла зима. Завіхрила біла хуга, лягла холодною ковдрою на землю. Важкий настав час для синичок, чубатих посмітюх, сойок, повзиків, горобців (Вечірній Київ, 9.I 1971, 3).
- чол. і жін. Уживається як лайливе слово.
- жін. Назва дитячої гри. Попід тинами грались дівчатка у посмітюхи: малі босі ноженята підкидали порох — три рази в один бік, три рази в другий (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 15).
Ілюстрації
Посмітюха звичайна
Посмітюха звичайна
Посмітюха як лайливе слово
_at_Sultanpur_I_Picture_118.jpg)
.jpeg)
