Відмінності між версіями «Умовляти»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
{{#ev:youtube|UkzZ5jnmPPY}} | {{#ev:youtube|UkzZ5jnmPPY}} | ||
| + | |||
| + | ==Іншими мовами== | ||
| + | [https://translate.google.com/?hl=ru&sl=uk&tl=en&text=умовляти&op=translate Англійською: persuade] | ||
| + | |||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Версія за 17:03, 13 листопада 2022
Умовляти, -ляю, -єш, сов. в. умовити, -влю, -виш, гл. Уговаривать, уговорить. Батько їх умовляв, мати їх умовляє ні! Рудч. Ск. ІІ. 78. Стара почала вмовляти: зостанься та зостанься. МВ. І. 29.
Зміст
Сучасні словники
УМОВЛЯТИ (ВМОВЛЯТИ), яю, яєш, недок., УМОВИТИ (ВМОВИТИ), влю, виш; мн. умовлять; док., перех.
1. також із прямою мовою, додатковим підрядним реченням, інфін. або чим, рідко на що. Переконувати кого-небудь, схиляючи до чогось. Всі вмовляють [Олесю] та просять: — Не йди за кріпака, не йди! (Марко Вовчок, I, 1955, 23).
2. перев. недок. Заспокоювати, утішати словами. Обійма [Тишко] її та все вмовляє: — Не журіться, мамо, не плачте, Сєменко вернеться (Марко Вовчок, I, 1955, 34).
Ілюстрації
|
|
|
|
