Відмінності між версіями «Народ»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Наро́д, -ду, '''''м. ''Народъ. Категорія:На)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Наро́д, -ду, '''''м. ''Народъ.  
 
'''Наро́д, -ду, '''''м. ''Народъ.  
 +
 +
==«Словарь української мови»==
 +
 +
'''Абе́тка, ки''', ж.[[Азбука]]. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук М. 1861. Ум. '''Абеточка'''.
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
 +
<b>Абéтка</b>, -ки; ''д. і м.'' – тці; ''р.мн. ''–ток; ''ор.'' –кою, ''ж'' <nowiki>[</nowiki>від вимови перших трьох букв a,be,ce; ''польськ.'' abecadlo].
 +
 +
Тлумачення:
 +
 +
'''''Абетка – '''''1) сукупність букв, прийнятих у писемності більшості мов, розміщених у певному усталеному; 2) книжка для початкового навчання.
 +
 +
'''''Алфавіт''''' – сукупність літер, розташованих у певній, усталеній послідовності.
 +
 +
Сучасний український алфавіт складається з 33 літер.
 +
 +
<b><i>Фонетичний запис</i></b>: <nowiki>[</nowiki>абéтка], ''д.''і'' м.''<nowiki> [</nowiki>абéц´:і]
 +
 +
<b><i>Морфологічний запис:</i></b> абетк-а
 +
 +
<b><i>Словотворення:</i></b> абетка→абетковий
 +
 +
<b><i>Синоніми:</i></b> алфавíт, áзбука
 +
 +
<b><i>Російською мовою:</i></b> [[азбука]], -ки, ''ж.;'' алфавіт, -та, ''м.''<nowiki>[1;7].</nowiki>
 +
 +
<b><i>Етимологія слова:</i></b> Власне українська назва азбуки, утворена за вимовою перших двох букв алфавіту (а, бе), очевидно, під впливом назв ''[[азбука]]'', ''альфабет'' і польськ. ''аbecadlo'' (від вимови перших трьох букв ''а, be, ce'')
 +
 +
'''''Абетковий вірш''''' – своєрідна поетична форма, сконструйована за послідовністю літер в абетці ''(Літературознавчий словник-довідник).''
 +
 +
'''''Алфавіт''', ''або'' '''[[азбука]]''''' '''''(абетка)''''' – це букви, які розміщені в певному порядку ''(Словник мовознавчих термінів).''
 +
 +
 +
 +
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
 +
<hr>
 +
 +
У сучасній українській мові є аж три назви одного добре знайомого вам поняття: абетка, алфавіт, [[азбука]], ще є й четверта, застаріла, - альфабет.<br>
 +
Абетка – це власне українська назваазбуки, створена за вимовою перших двох літер алфавіту – <i><b>а, бе</b></i> під впливом інших букв – [[азбука]], альфабет, аbecadlo – абецадло (у поляків перші три літери <b><i>а, бе, це</i></b>).<br>
 +
Слово [[азбука]]  утворене за зразком слів із закінченням на <i><b>–а</b></i>, запозичених із старослов’янської мови, де перші дві літери звалися <b><i>аз «я»</i></b> і <b><i>буки «буква»</i></b>.<br>
 +
Коли греки переймали у фінікійців абетку, то взяли у них і назви перших двох літер, хоч і не знали значення запозичуваних ними слів. Їх дещо змінили, пристосувавши до своєї вимови: з <b><i>алеф</i></b> зробили <b><i>альфа</i></b>, а з <b><i>бет</i></b> – <b><i>бета</i></b>. Тепер зрозуміло, звідки взялася застаріла українська назва абетки <b><i>альфабет</i></b>…<br>
 +
Залишилося з’ясувати, звідки взялися два дуже близьких за звучанням, та все ж не однакових, слова: <b><i>альфабет</i></b> і <b><i>алфавіт</i></b>. Виявляється, що звук, позначуваний літерою <b><i>бета</i></b>, у греків вимовляється неоднаково, і слово <b><i>алфавіт</i></b> відтворює саме пізньогрецьку вимову.
 +
<br>
 +
<div align="right">(А.П.Коваль)</div>
 +
 +
<h3><div align="center">'''Особливості слововживання'''</div></h3>
 +
<div align="center">''Азбучний-абетковий-алфавітний''</div>
 +
<hr>
 +
азбучна (абеткова) істина<br>
 +
азбучне (абеткове) поняття<br>
 +
в абетковому (азбучному, алфавітному) порядку<br>
 +
абетковий (алфавітний) порядок<br>
 +
алфавітна система<br>
 +
алфавітне письмо<br>
 +
алфавітний покажчик<br>
 +
алфавітний список<br>
 +
укладений за алфавітним принципом<br>
 +
<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
 +
# Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
 +
# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
 +
# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ar abetka.jpg|x200px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2870.jpg|x200px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2911091.jpg|x200px]]
 +
|}
 +
 +
 +
 +
<div align="right"></div>
 +
 +
==Див. також==
 +
*[http://uktdic.appspot.com/?q=%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D1%82%D0%BA%D0%B0 Абетка в "Тлумачному словнику онлайн"].
 +
*:-и, ж.
 +
<ol>
 +
<li>Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, [[азбука]].
 +
За абе́ткою — в алфавітному порядку.
 +
 +
<li>Книжка для початкового навчання грамоти; буквар.
 +
</ol>
 +
*[http://sum.in.ua/s/abetka "Академічний тлумачний словник" ]
 +
АБЕТКА, и, ж.
 +
 +
1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, [[азбука]]. Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 224); Якою саме була слов'янська абетка, створена Костянтином, ми так і не знаємо, бо жоден пам'ятник тодішньої слов'янської писемності до нас не дійшов (Радянське літературознавство, 5,1958,45). <br>
 +
За абеткою — за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті). Словник — книга, в якій за абеткою розставлено тисячі, десятки, а то й сотні тисяч слів (Леонід Первомайський, III, 1959, 310).
 +
 +
2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Відомий московський спеціаліст по старій книзі О. Г. Морозов приніс сюди «Українську абетку» Г. Нарбута. Ця книга видана в 1917 р. у Петербурзі (Літературна газета, 11.IX 1959, 3).
 +
 +
3. перен. Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь. Абетка біології.
 +
 +
==Інтернет-джерела==
 +
 +
*[http://ababahalamaha.com.ua/uk/%D0%90%D0%B1%D0%B5%D1%82%D0%BA%D0%B0  А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА ], "Абетка" у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»
 +
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D1%82%D0%BA%D0%B0 Абетка], матеріали з сайту Вікіпедія
 +
 +
*[http://abetka.ukrlife.org/abetki.html abetka.ukrlife.org] - Абетки
 +
*[http://www.youtube.com/watch?v=I6JcklaDLsw  Абетка малятко] - відео на YouTube<br>
 +
<div align="right">--[[Користувач:StudentSun|Володимир]] 14:27, 25 жовтня 2012 (EEST)</div>
 +
 +
 +
[[Категорія:Аб]]
 
[[Категорія:На]]
 
[[Категорія:На]]

Версія за 14:42, 7 листопада 2013

Наро́д, -ду, м. Народъ.

«Словарь української мови»

Абе́тка, ки, ж.Азбука. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук М. 1861. Ум. Абеточка.

Сучасні словники

Абéтка, -ки; д. і м. – тці; р.мн. –ток; ор. –кою, ж [від вимови перших трьох букв a,be,ce; польськ. abecadlo].

Тлумачення:

Абетка – 1) сукупність букв, прийнятих у писемності більшості мов, розміщених у певному усталеному; 2) книжка для початкового навчання.

Алфавіт – сукупність літер, розташованих у певній, усталеній послідовності.

Сучасний український алфавіт складається з 33 літер.

Фонетичний запис: [абéтка], д.і м. [абéц´:і]

Морфологічний запис: абетк-а

Словотворення: абетка→абетковий

Синоніми: алфавíт, áзбука

Російською мовою: азбука, -ки, ж.; алфавіт, -та, м.[1;7].

Етимологія слова: Власне українська назва азбуки, утворена за вимовою перших двох букв алфавіту (а, бе), очевидно, під впливом назв азбука, альфабет і польськ. аbecadlo (від вимови перших трьох букв а, be, ce)

Абетковий вірш – своєрідна поетична форма, сконструйована за послідовністю літер в абетці (Літературознавчий словник-довідник).

Алфавіт, або азбука (абетка) – це букви, які розміщені в певному порядку (Словник мовознавчих термінів).


Це цікаво знати!

У сучасній українській мові є аж три назви одного добре знайомого вам поняття: абетка, алфавіт, азбука, ще є й четверта, застаріла, - альфабет.
Абетка – це власне українська назваазбуки, створена за вимовою перших двох літер алфавіту – а, бе під впливом інших букв – азбука, альфабет, аbecadlo – абецадло (у поляків перші три літери а, бе, це).
Слово азбука утворене за зразком слів із закінченням на –а, запозичених із старослов’янської мови, де перші дві літери звалися аз «я» і буки «буква».
Коли греки переймали у фінікійців абетку, то взяли у них і назви перших двох літер, хоч і не знали значення запозичуваних ними слів. Їх дещо змінили, пристосувавши до своєї вимови: з алеф зробили альфа, а з бет – бета. Тепер зрозуміло, звідки взялася застаріла українська назва абетки альфабет…
Залишилося з’ясувати, звідки взялися два дуже близьких за звучанням, та все ж не однакових, слова: альфабет і алфавіт. Виявляється, що звук, позначуваний літерою бета, у греків вимовляється неоднаково, і слово алфавіт відтворює саме пізньогрецьку вимову.

(А.П.Коваль)

Особливості слововживання

Азбучний-абетковий-алфавітний

азбучна (абеткова) істина
азбучне (абеткове) поняття
в абетковому (азбучному, алфавітному) порядку
абетковий (алфавітний) порядок
алфавітна система
алфавітне письмо
алфавітний покажчик
алфавітний список
укладений за алфавітним принципом

Рекомендовані джерела

  1. Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
  2. Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
  3. Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.

Ілюстрації

Azbuka.jpg 2261637.jpg Ar abetka.jpg 2870.jpg 2911091.jpg


Див. також

  1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. За абе́ткою — в алфавітному порядку.
  2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар.

АБЕТКА, и, ж.

1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 224); Якою саме була слов'янська абетка, створена Костянтином, ми так і не знаємо, бо жоден пам'ятник тодішньої слов'янської писемності до нас не дійшов (Радянське літературознавство, 5,1958,45).
За абеткою — за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті). Словник — книга, в якій за абеткою розставлено тисячі, десятки, а то й сотні тисяч слів (Леонід Первомайський, III, 1959, 310).

2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Відомий московський спеціаліст по старій книзі О. Г. Морозов приніс сюди «Українську абетку» Г. Нарбута. Ця книга видана в 1917 р. у Петербурзі (Літературна газета, 11.IX 1959, 3).

3. перен. Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь. Абетка біології.

Інтернет-джерела

--Володимир 14:27, 25 жовтня 2012 (EEST)
Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Народ&oldid=83738