Відмінності між версіями «Грімниця»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Медіа) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
===''Граматичний словник української мови.''=== | ===''Граматичний словник української мови.''=== | ||
:Слово: грімни́ця. Частина мови: іменник жіночого роду, неістота. Флексія, суфікс: -я | :Слово: грімни́ця. Частина мови: іменник жіночого роду, неістота. Флексія, суфікс: -я | ||
| + | |||
| + | ==='' Українська мала енциклопедія : 16 кн''=== | ||
| + | : Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 281. | ||
| + | : Грімниця, громниця — свічка, яку засвічують в хаті від грому | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 15:56, 24 листопада 2021
Грімниця, -ці, ж. 1) Ударь грома? Молнія съ громомъ? Блиснула грімниця із чорної хмари. К. Досв. 9. 2) Свѣча, зажигаемая во время грома (согласно народному вѣрованію). Черниг. 3) = Громниця.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах.
- Том 2, 1971. — Стор. 170.
- ГРІМНИ́ЦЯ, і, жін. Блискавка з громом; блискавка.
- Небо бурилося, грізно гурчало, хмарилося, шваркнула сліпуча грімниця, гнівним блиском розітнула чорне хмарище (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 485).
- Грімниці блиск, мов сталь меча (Леонід Первомайський, I, 1958, 152).
Граматичний словник української мови.
- Слово: грімни́ця. Частина мови: іменник жіночого роду, неістота. Флексія, суфікс: -я
Українська мала енциклопедія : 16 кн
- Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 281.
- Грімниця, громниця — свічка, яку засвічують в хаті від грому
Ілюстрації
