Відмінності між версіями «Хрипіти»

Версія за 11:46, 22 листопада 2021

Хрипіти, -плю, -пиш, гл. Хрипѣть. Хрипить у грудях, не буть мені в людях. Ном. № 13960.

Сучасні словники

ХРИПІТИ, плю, пиш; мн. хриплять; недок. 1. неперехідне дієслово Видавати горлом хрипкі звуки.

• Бабу Оришку знову кашель напав, і, тяжко хрипучи, грузько спльовуючи, вона почала одкашлюватись (Панас Мирний, I, 1954, 239);
• Поставив [Юрчик] Марусю на ноги, а сам, як підрізаний дуб, повалився на землю. Хрипів так, що земля, здавалося, хитається, і от гине, ну, гине зараз тут же чоловік (Гнат Хоткевич, II, 1966, 277);
• В горлі йому щось булькало, він хрипів, захлинався (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 51);

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

• Як правильно писати та вживати слово – ХРИПІ́ННЯ

ХРИПІТИ, плю, пиш; мн. хриплять; недок.

1. неперех. Видавати горлом хрипкі звуки. Бабу Оришку знову кашель напав, і, тяжко хрипучи, грузько спльовуючи, вона почала одкашлюватись (Панас Мирний, I, 1954, 239); Поставив [Юрчик] Марусю на ноги, а сам, як підрізаний дуб, повалився на землю. Хрипів так, що земля, здавалося, хитається, і от гине, ну, гине зараз тут же чоловік (Гнат Хоткевич, II, 1966, 277); В горлі йому щось булькало, він хрипів, захлинався (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 51); Після вигуків здивування запанувала глибока тиша. І в цій тиші ясно було чути, як хрипить і схлипує дитина (Олесь Донченко, III, 1956, 18); Змій кривавим потом вкрився, Важко дише і хрипить (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 171); // перев. безос. Про хрипи в грудях, горлі. Як хрипить у грудях, не буть йому в людях (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 150); Кашель угамувався, хоч у грудях все-таки сопло, хрипіло (Панас Мирний, I, 1954, 305); Потім почав [пілот] марити, слова мішалися з стогоном, в грудях його все зловісніше булькало, хрипіло. Рожева піна виступила на губах (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 124); Огоньков схопився, став борсатися, кричав, просився, щоб його пустили додому, нахвалявся, хрипів грудьми (Григорій Тютюнник, Вир. 1964, 388); // Видавати звуки, схожі на хрип (про предмети). Великий дзвін хрипів, неначе стара розбита сковорода (Нечуй-Левицький, III, 1956, 193); Інколи вони [дзиґарі] починали хрипіти, але зіпсовані дзвоники не дзвонили (Полт.. Дит. Гоголя, 1954, 99); Десь на лівому фланзі зметнулись в небо пружні хвости комети «катюш».. — Лунко, — каже капітан Чумаченко. — На хорошу погоду. Отак заводські гудки у нас над Дніпром: на дощ — хриплять, а на добру погоду — співають лунко (Олесь Гончар, III, 1959, 284).

2. неперех. Мати в голосі хрипоту, видавати замість слів, співу, крику хрип. Дяк — ні до бога, ні до людей: хрипить, кувікає та вищить на криласі та ще й плює через крилас на громаду (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 154); Так, вона любила школу, любила свою роботу, при якій втрачала голос, хрипіла (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 312); Цигуля з Юхимом кинулись до сарая й витягли Невкипілого. Він бився в руках і не міг крикнути, лише хрипів, зціпивши зуби (Андрій Головко, II, 1957, 287); // Звучати хрипко, бути хрипким (про голос). Раптом Естерка серед дзвонів почула щось інше. Спочатку як тихий плач, а далі мов виття вітру. З часом ті згуки грубшали, хрипіли, оберталися в рик (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 181); Голос вірно і правдиво служив мені і в ролях, і в концертах. В комедіях він хрипів, гарчав, присвистував і часом робився тоненьким тенорком (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 129).

3. перех. і неперех. Говорити, кричати, співати хрипко, хрипким голосом. — Та? що кажеш? — хрипів грек, намагаючись перекричати шум прибою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); З чола дзюрчала кров і заливала очі. А Василь розривав на грудях сорочку і щось хрипів (Мирослав Ірчан, II, 1958, 60); — Давай! — хрипить старшина, оглядаючись і підганяючи носіїв (Олесь Гончар, Новели, 1954, 20); Бер ураз визвірився на мене своїми великими, запаленими безсонням очима і голосом, повним ненависті й дивного переляку, хрипить: — К чор-р-рту! ..Я не піду ні на яку провокацію... (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 64); * Образно. Мертва земля, Наче раб у темниці, Спрагло хрипить: — Води! (Леонід Первомайський, II, 1958, 36); // неперех. Хрипко, невиразно звучати (про музичні інструменти, радіо і т. ін.). З правого боку озера, обложившись зеленим очеретом, сидів Василь і щосили дудів у зелену дудку; — дудка ревла-хрипіла (Панас Мирний, IV, 1955, 23); [Самопал:] Грає ще [сопілка]. Стільки в бур'яні пролежала, а ще грає... Правда, трохи.. хрипить... (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 267); // неперех. Видавати характерні, подібні до хрипу звуки (про птахів). Пестропера сойка хрипіла в вершках смерек (Іван Франко, VI, 1951, 11); Безугавно з писком хрипіли лиски (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 411).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 145.

Ілюстрації

Медіа

Джерела та література

• https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%A5%D1%80%D0%B8%D0%BF%D1%96%D0%B2
• http://sum.in.ua/s/khrypity
• https://goroh.pp.ua/%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0/%D1%85%D1%80%D0%B8%D0%BF%D1%96%D1%82%D0%B8
• http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/63265-khrypity.html

Іншими мовами

Хрипіти

- анг. wheeze
- араб. أزيز 'aziz
- турец. hırıltı
- білорус. хрыпы