Відмінності між версіями «Назнати»
(Створена сторінка: '''Назнати, -наю, -єш, '''''гл. ''Узнать о существованіи въ данномъ мѣстѣ, открыть. ''Я назнав зай...) |
м (Доповнення) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | ''' | + | ==Словник Грінченка== |
| + | '''Назна́ти''', на́ю, єш, гл. Узнать о существованіи въ данномъ мѣстѣ, открыть. Я назнав зайчицю з зайченятами. Мнж. 30. Десь назнала лисиця у лісі пастку. Рудч. Ск. І. 21. | ||
| + | |||
| + | == Інші словники == | ||
| + | [http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8 Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 92.] | ||
| + | |||
| + | '''НАЗНАВА́ТИ''', наю́, нає́ш, недок., '''НАЗНА́ТИ''', а́ю, а́єш, док., перех., розм. | ||
| + | |||
| + | 1. Узнавати, вивідувати про існування, наявність чого-небудь. — Сьогодні оце, напившись чаю, побіжу по місті напитувать та назнавати квартиру для себе (Н.-Лев., І, 1956, 583); [Химка:] Хату хотів купувати. Назнав, каже, двір, що продається (Мирний, V, 1955, 252); // Знаходити, помічати, виявляти що-небудь. Назнав десь-то селянин В лісі шпаченята (Манж., Тв., 1955, 235); — Я назнав у одному місці свіжу сметану. У старої Прокопихи повна макітра назбирана (Тют., Вир, 1964, 44). | ||
| + | |||
| + | 2. перев. док. Познайомившись, сподобати. Таки ж у нашому селі Назнав я дівчину… (Шевч., І, 1951, 396); Раніше, бувало, назнає парубок дівчину, то зараз же й скаже батькові та матері, а ті підуть на розглядини, роздивляться (Тют., Вир, 1960, 126). | ||
| + | |||
| + | 3. тільки док. Зазнати, перенести багато неприємностей, горя і т. ін. Я кинулася до інших Олесевих знайомих, до котрих мала листи, але назнала стілько прикростей і сорому, що плюнула на все (Фр., III, 1950, 112). | ||
[[Категорія:На]] | [[Категорія:На]] | ||
Версія за 01:39, 24 листопада 2015
Словник Грінченка
Назна́ти, на́ю, єш, гл. Узнать о существованіи въ данномъ мѣстѣ, открыть. Я назнав зайчицю з зайченятами. Мнж. 30. Десь назнала лисиця у лісі пастку. Рудч. Ск. І. 21.
Інші словники
НАЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., НАЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. Узнавати, вивідувати про існування, наявність чого-небудь. — Сьогодні оце, напившись чаю, побіжу по місті напитувать та назнавати квартиру для себе (Н.-Лев., І, 1956, 583); [Химка:] Хату хотів купувати. Назнав, каже, двір, що продається (Мирний, V, 1955, 252); // Знаходити, помічати, виявляти що-небудь. Назнав десь-то селянин В лісі шпаченята (Манж., Тв., 1955, 235); — Я назнав у одному місці свіжу сметану. У старої Прокопихи повна макітра назбирана (Тют., Вир, 1964, 44).
2. перев. док. Познайомившись, сподобати. Таки ж у нашому селі Назнав я дівчину… (Шевч., І, 1951, 396); Раніше, бувало, назнає парубок дівчину, то зараз же й скаже батькові та матері, а ті підуть на розглядини, роздивляться (Тют., Вир, 1960, 126).
3. тільки док. Зазнати, перенести багато неприємностей, горя і т. ін. Я кинулася до інших Олесевих знайомих, до котрих мала листи, але назнала стілько прикростей і сорому, що плюнула на все (Фр., III, 1950, 112).
