Відмінності між версіями «Вуй»
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Дядько по материнській лінії. | Дядько по материнській лінії. | ||
| + | |||
Святослав не хотел против вуя своего Изяслава воевать, но, опасаясь стрыя Святослава, не смел от него отстать. ◆ С ними же Добрыня, вуй Владимиров, и Анастас, взяв от великаго князя позволение и для помоги бояр знатных со служители. В. Н. Татищев, «История российская в семи томах. Том второй», 1750 г. ◆ Владимир сам, прияв престол киевский, пребывал в Киеве, а в Новград определил перваго наместника вуя своего Добрыню. В. Н. Татищев, «История российская в семи томах. Том второй», 1750 г. | Святослав не хотел против вуя своего Изяслава воевать, но, опасаясь стрыя Святослава, не смел от него отстать. ◆ С ними же Добрыня, вуй Владимиров, и Анастас, взяв от великаго князя позволение и для помоги бояр знатных со служители. В. Н. Татищев, «История российская в семи томах. Том второй», 1750 г. ◆ Владимир сам, прияв престол киевский, пребывал в Киеве, а в Новград определил перваго наместника вуя своего Добрыню. В. Н. Татищев, «История российская в семи томах. Том второй», 1750 г. | ||
| + | |||
| + | Слово, уживане на заході Україні щодо брата матері. Слово «вуй» є загальнослов'янським — схожі слова існують в інших мовах, близькоспоріднених з українською: дав.-рус. оуи, уи, заст. рос. уй, пол. wuj, wujek, болг. уйко, вуйко, вуйчо[4], хорв. ujak, мак. вујко[5], серб. у̏јац, ујак/ujac, uјak, словен. ȗjǝc, чеськ. ujес, словац. ujес, ujo, н.-луж. huj (а також hujk — «дядько», «двоюрідний брат»). Праслов'янську форму реконструюють як *ujь. | ||
| + | |||
| + | В інших індоєвропейських мовах також можна знайти співзвучні слова: лат. avus («дід») і avunkulus («дядько»), лит. avýnas, дав.-прусськ. awis, що разом з прасл. *ujь походять від пра-і.є. *əṷ-io-s, суфіксального утворення від кореня *ōu- / *əṷ- / *ū-, який також присутній у дав.-ірл. аuе («онука»), давн.в-нім. ôheim, нім. Oheim, Ohm («дядько»)[6][7] | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 21:11, 20 листопада 2021
Вуй, вуя, м. Дядя. Желех. Ум. Вуйко. См. Стрий, дядько.
Зміст
Сучасні словники
Дядько по материнській лінії.
Святослав не хотел против вуя своего Изяслава воевать, но, опасаясь стрыя Святослава, не смел от него отстать. ◆ С ними же Добрыня, вуй Владимиров, и Анастас, взяв от великаго князя позволение и для помоги бояр знатных со служители. В. Н. Татищев, «История российская в семи томах. Том второй», 1750 г. ◆ Владимир сам, прияв престол киевский, пребывал в Киеве, а в Новград определил перваго наместника вуя своего Добрыню. В. Н. Татищев, «История российская в семи томах. Том второй», 1750 г.
Слово, уживане на заході Україні щодо брата матері. Слово «вуй» є загальнослов'янським — схожі слова існують в інших мовах, близькоспоріднених з українською: дав.-рус. оуи, уи, заст. рос. уй, пол. wuj, wujek, болг. уйко, вуйко, вуйчо[4], хорв. ujak, мак. вујко[5], серб. у̏јац, ујак/ujac, uјak, словен. ȗjǝc, чеськ. ujес, словац. ujес, ujo, н.-луж. huj (а також hujk — «дядько», «двоюрідний брат»). Праслов'янську форму реконструюють як *ujь.
В інших індоєвропейських мовах також можна знайти співзвучні слова: лат. avus («дід») і avunkulus («дядько»), лит. avýnas, дав.-прусськ. awis, що разом з прасл. *ujь походять від пра-і.є. *əṷ-io-s, суфіксального утворення від кореня *ōu- / *əṷ- / *ū-, який також присутній у дав.-ірл. аuе («онука»), давн.в-нім. ôheim, нім. Oheim, Ohm («дядько»)[6][7]
Ілюстрації
|
|
|
|
