Відмінності між версіями «Купець»

Версія за 22:59, 18 листопада 2021

Купець, -пця́, м. 1) Купець. І по купцях, і по панах пішла про неї слава всюди. Гліб. Ось слухай но, купче! Каменец. у. 2) Покупатель. Найдеться купець і на дірявий горнець. Ном. № 5209. Ум. Купчик. Дочку Галю заміж дала, бала ж вона за купчика. Нп.

Купець, -пця, м. Кучка, толпа. Коло його хлоп’ят і дівчаток купець О. 1861. IV. 147. Употребляется въ творительн. падежѣ какъ нарѣчіе: купцем. Всѣ вмѣстѣ, всѣмъ обществомъ, толпою. Жив він (Квітка) найбільш у городі; купцем горнулось до його найкраще харьківське товариство. К. Г. Кв. XV. До мене хлопці з усіх кутків так і купляться купцем. Г. Барв. 223.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Власник торговельного підприємства, особа, що займається приватною торгівлею.

// У дореволюційній Росії — особа, що належала до купецького стану.

2. заст. Покупець.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

http://sum.in.ua/s/Kupecj

Джерела та література

Зовнішні посилання