Відмінності між версіями «Окаянець»
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D1%96%D1%85 Гріх] | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D1%96%D1%85 Гріх] | ||
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BA_%D0%9E%D0%BA%D0%B0%D1%8F%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Святополк Окаянний] | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BA_%D0%9E%D0%BA%D0%B0%D1%8F%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Святополк Окаянний] | ||
| − | + | [http://yrok.pp.ua/serednya-osvta/12866-okayanniy-znachennya-slova-pohodzhennya-sinonmi.html "Окаянний": значення слова, походження і синоніми] | |
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/okajannyj Словник української мови] | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | ||
[[Категорія:Слова 2021 року]] | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 13:14, 15 листопада 2021
Окая́нець, -нця, м. Окаянный человѣкъ. Ум. Окая́нчик. Майданчики окаянчики, не вмієте хліба з поля їсти. Мет. 466.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови 1)заст. Грішний, проклятий. [Сильвестр:] Та хто ж цей окаянний! Його схопити треба! (Іван Кочерга, Я. Мудрий, 1951, 22); * У порівняннях. Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить (Тарас Шевченко, I, 1963, 329); // Гріховний, нечестивий. [Андрій:] Ми тобі й досі винуваті, і отеє прийшли з тобою розплатитися. За твою окаянну зраду та бісовське лихо, що ти на нас усіх замишляв, ми не заплатили тобі (Микола Костомаров, I, 1967, 199); Ігуменя ж вела далі. — Ми вже й проклинали тих грішниць окаянних, анафемі їх привселюдно у храмі божому предавали і з ганьбою великою виганяли з монастиря (Іван Микитенко, II, 1958, 293); // Уживається як лайливе слово. — Голівонько моя бідна! Карбованця? А щоб ти лоп [лопнув], окаянний, щоб ти не дочекав вечора, чорте кривий! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 443); — До нього оце приходив один ірод, окаянний чоловік (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 143). 2)розм., рідко. Дуже поганий, неприємний у якому-небудь відношенні. Завірюха кидала у віконця сніжні буруни, і окаянний вітер надривався в димарі, гудів і лютував (Олесь Донченко, III, 1956, 129).
Ілюстрації
|
15.11.2021_12.35.jpeg)
|
|
Медіа
Див. також
Грішник Гріх Святополк Окаянний "Окаянний": значення слова, походження і синоніми
