Версія за 15:22, 3 грудня 2014

Навпростець, нар. Напрямикъ, прямикомъ. Від серця до Бога навпростець дорога. Ном. № 94. Навпростець тілько ворони літають. Посл. Хиба він знає, куди до раю навпростець? Св. Л. 57.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

НАВПРОСТЕ́ЦЬ, НАПРОСТЕ́ЦЬ, присл.

1. По прямій лінії, найкоротшим шляхом, не по дорозі. Остап ішов навпростець, минаючи вузькі, криві стежки, протоптані товаром і пастухами (Коцюб., І, 1955, 338); Двоє червоних партизанів брели полем напростець до битого шляху (Ле, Ю. Кудря, 1956, ЗО).

2. перен. Без натяків, відверто, прямо. Деякі сміліші, так ті так, напростець, стануть казати: — Оксано! Я тебе полюбив..! (Кв.-Осн., II, 1956, 427); Я не витримала і запитала [Маню] навпростець: — А куди і чому ви збираєтесь виїжджати? (Вільде, Троянди.., 1961, 125); Дорош не витримав і вирішив повести із Сергієм розмову, як то кажуть, навпростець (Тют., Вир, 1960, 161).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 41.

Навпросте́ць нар. Напрямикъ, прямикомъ. Від серця до Бога навпростець дорога. Ном. № 94. Навпростець тілько ворони літають. Посл. Хиба він знає, куди до раю навпростець? Св. Л. 57.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 473.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НАВПРОСТЕЦЬ, НАПРОСТЕЦЬ, присл. 1. По прямій лінії, найкоротшим шляхом, не по дорозі. Остап ішов навпростець, минаючи вузькі, криві стежки, протоптані товаром і пастухами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 338); Двоє червоних партизанів брели полем напростець до битого шляху (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 30). 2. перен. Без натяків, відверто, прямо. Деякі сміліші, так ті так, напростець, стануть казати: — Оксано! Я тебе полюбив..! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 427); Я не витримала і запитала [Маню] навпростець: — А куди і чому ви збираєтесь виїжджати? (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 125); Дорош не витримав і вирішив повести із Сергієм розмову, як то кажуть, навпростець (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 161). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 41.

=Навпростець-це...

Навпростець-НАВПРОСТЕ́ЦЬ [НАПРОСТЕ́ЦЬ] (найкоротшим шляхом по прямій лінії), НАПРЯМКИ́ [НАВПРЯМКИ́], ПО ПРЯМІ́Й, НАПРЯМЕ́ЦЬ [НАВПРЯМЕ́ЦЬ] розм., НАВПРЯМЦІ́ розм., НА́ВПРОСТ розм., НАВПРОШКИ́ розм., ПРЯМЦЕ́М розм., ПРАВЦЕ́М діал.; ПРЯ́МО, ПРО́СТО (нікуди не відхиляючись, не звертаючи); НАПРОЛО́М (незважаючи на перешкоди під час руху). Коровайний завернув ліворуч до вагончика і подався навпростець через зелене поле (Д. Бедзик); Часом вони сходили з шосе на вузенькі стежки і йшли навпрямки (М. Трублаїні); Фрунзе.. схилився над картою, взявся міряти. -Не вгадали. По прямій вісім верст (О. Гончар); Ні доріг, ні стежок дід ніколи не визнавав - завжди йшов напрямець (Г. Хоткевич); Хлопці йшли навпрямці, обминаючи дороги (Є. Гуцало); Простір вимагав, щоб його пересікли навпрост, бо коли звернеш убік, потрапиш у поле - тоді шукай дорогу (О. Копиленко); Вони здавна втоптали вузеньку стежечку навпрошки, через город Химченків (А. Кримський); Наступаючі шарахнули убік, а Тимко побіг прямо, стріляючи на ходу (Григорій Тютюнник); З відчаю ведмідь кидається напролом уперед, бо назад нема вороття (В. Гжицький).